Творчество Тараса Григорьевича Шевченко периода «трех лет» (1843-1847 гг.)

Творчість Тараса Григоровича Шевченка періоду “трьох літ” (1843-1847 рр. ) 

В історії світової культури Тарас Григорович Шевченко посідає особливе місце. Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували його, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка малювання стало хлібом насущним, вираженням його творчого духу. Малярські роботи Шевченка викликають інтерес насамперед як високі мистецькі зразки. Художник торував нові шляхи в розвитку українського образотворчого мистецтва.

 Однак по-різному склалася доля мистецької і поетичної спадщини Шевченка. Після виходу в світ у 1840 році тоненької книжечки під назвою “Кобзар” прийшло й визнання поетичного таланту Шевченка. Його твори стали відомі не лише в освічених колах суспільства, а й в убогій селянській хатині.

 Навіть реакційна критика, яка не могла пробачити поетові “мужичої мови”, визнала його с справжнє обдаровання: “На якій би мові він не писав, він - поет. Він уміє відчувати і висловлювати своє почуття вправним віршем, на кожному творі його лежить відбиток поезії, котра йде прямо до серця”.

Зустріч поета з уярмленою батьківщиною та її народом зірвала з очей поета романтичну завісу і поставила його перед лицем правди. Він по-справжньому усвідомлює прірву, що відокремлювала гнобителів від народу. Творчість Шевченка періоду “трьох літ” свідчить про остаточне завершення формування революційно-демократичного світогляду поета, про загострення викривальної тенденції його поетичного слова. Поетична та мистецька творчість Шевченка цього періоду щільно пов’язана з перебуванням його на Україні в 1843-1844 рр.

Образу поета періоду “трьох літ” відповідає автопортрет 1845 р. , виконаний чорним олівцем в селі Потоки

Внутрішні зміни позначилися на зовнішності митця: лоб його став ще вищим, порідшало волосся. Серйозний погляд великих розумних очей спрямований вперед, однак не на глядача, а десь далі. Всю увагу зосереджено на обличчі, на передачі погляду, широкому лобі, міцно стулених устах.

 Наслідком першої подорожі Шевченка на Україну в 1843 —1844 pp. була поетична творчість, що увійшла пізніше як невід'ємна частина до рукописної збірки «Три літа», а в малярстві — альбом офортів «Живописна Україна». Великий митець, який ще недавно надавав перевагу поезії над малярством, приходить до переконання про єдність мети різних видів мистецтва. Він осуджує і композиторів, і художників, і поетів, які не показали в своїй творчості справжнього обличчя України та її народу: «История Южной России изумляет каждого своими происшествиями и полусказочными героями, народ удивительно оригинален, земля прекрасная. И все это до сих пор никем не представлено пред очи образованного мира, тогда как Малороссия давно имела своих и композиторов, и живописцев, и поэтов. . . ».

Володіючи даром поета і художника, Шевченко прагне якоюсь мірою заповнити цю прогалину. Як поет він з самого початку оспівує Україну, її героїчне минуле, природу. Героєм його творів стає народ. Як художник митець мусив спочатку порвати з пануючим у живопису академізмом, щоб піти шляхом своїх поезій. В його малярському доробку дедалі частіше з'являються теми, близькі до тематики поетичних творів. Ще бувши учнем класів Товариства заохочення художників, поряд з малюнками на академічну тематику Шевченко створює малюнок «Смерть Богдана Хмельницького», що свідчить

1 2 3 4 5