Творчество Тараса Григорьевича Шевченко периода «трех лет» (1843-1847 гг.)

задуму в різних видах мистецтва свідчить не про прорахунки майстра, а навпаки, про його здобутки.

В офорті «Казка» художник звертається до близької народові теми про солдата і смерть. Він надає національного колориту композиції, зображаючи її на тлі типового українського пейзажу з млинами і фігурою селянина перед хатою, а саму смерть — в українському національному вбранні. Всесильна смерть, яка зносить навіть царські голови, не страшна солдатові, який не раз дивився їй сміливо у вічі. Малюнок доповнює гумористичний діалог, що відбувається між смертю і солдатом: «А відкіля і куди бог несе, Господа москалю? І де таки табачку брали: чи не з чимиричкою часом?! бо ми вас знаємо, піддобрики!!!. . . Из самой Рассей идем на тот свет, сударыня смерть. . . а табачок истинно Лубенский. . . ».

Цей офорт передував ряду поетичних творів Шевченка періоду «трьох літ», в яких осуджувалася рекрутчина і виснажлива 25-літня миколаївська солдатчина, зокрема поема «Сова», «Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ». Образ смерті у вигляді косаря, який безжалісно стинає все на своєму шляху, знаходимо також у поезії «Косар» («В казематі»):

Мужика, й шинкаря,

И сироту-кобзаря.

 Приспівує старий, косить.

 Кладе горами покоси.

Не мина й царя.  

В той час як в офорті художник стверджує безсмертя народу, в наведеному уривку він говорить про рівність усіх перед всесильною смертю. Перегукується офорт «Казка» і з поезією «Рано-вранці новобранці»:

Коло пустки на милиці

Москаль шкандибає.

На садочок позирає,

В пустку заглядає. . .

Думав жити, любитися,

Та бога хвалити!

А довелось.

. ні до кого

В світі прихилитися.

Сидить собі коло пустки. . .  

Зустріч з Україною в 1843-1844 рр. дала багато Шевченкові не лише як художнику, а й як поетові. Він виконує тут ряд олійних картин малюнків, ескізів та начерків для альбому “Живописна Україна”. Шевченко ж поет створив на Україні лише два твори (поему “Тризна” та вірш “Розрита могила”), однак до Петербурга повіз з собою чимало вражень, які знайшли втілення незабаром в його поезіях.

В окремі роки творчість Шевченка - поета і художника - була особливо інтенсивною. Так, в 1845 р. під його пером народилося вісімнадцять поетичних творів (серед них “Заповіт”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим. . . ”, “Єретик”, “Сліпий”, “Великий льох”, “Наймичка”, “Псалми Давидові”, “Три літа” тощо).

Наступний рік для Шевченка-поета був спокійнішим. У 1846 р. він створив лише дві балади - “Лілея” та “Русалка”. однак для Шевченка-художника той рік був творчо напружений. Умови царського каземату і миколаївської казарми, жахлива заборона писати й малювати, а також відсутність олівців та фарб на деякий час позбавили Шевченка можливості творити як художнику. Тому в цей період геній Шевченка знаходить більше самовираження в поетичному слові. Понад 30 поезій і поем написав він у 1847 р.


Література

1. Бородін В. Між задумом і втіленням: Із секретів поетичної творчості Т. Г. Шевченка

1 2 3 4 5