Творчество Уильяма Шекспира

комедії. На рубежі 1-2 періоду створюється єдина трагедія «Ромео й Джульєтта». Ця трагедія не абсолютно похмура. Обстановка дії сонячна, яскрава атмосфера загальної радості. Те, що трапилося з героями, трапилося випадково - убивство Меркуціо, Ромео вбиває Тібальда. Коли Ромео и Джульєтта таємно вінчаються, гонець випадково спізнюється. Шекспір показує, як послідовність випадків приводить до загибелі героїв. Головне, що світове зло не приходить у душі героїв, вони вмирають чистими. Шекспір хоче сказати, що вони вмерли як останні жертви середньовіччя.

Історичні хроніки: «Генріх VI», «Ричард II», «Ричард III», «Король Джон», «Генріх IV», «Генріх V». Хроніки дуже об'ємні. Хоча в них відбуваються самі похмурі події, основа оптимістична. Торжество над середньовіччям. Шекспір – прихильник монархії й у хроніках намагається створити образ сильного, розумного й морального монарха. Історики й Шекспір приділяли увагу особистості в історії.

У «Генріху IV» правитель справедливий, чесний, але приходить до влади, скинувши монарха кривавим шляхом. Але спокою в державі немає. Він роздумує про це і доходить до висновку, що це через те, що він прийшов до влади нечесним шляхом. Генріх сподівається, що в його синів усе буде добре. У «Ричарді ІІІ», коли Ричард хвилюється, йому потрібна підтримка народу, але народ мовчить. У хроніках з'являється позитивний образ.

Образ, що визначає позитивну програму хронік - час. Позасценічний образ часу наявний у всіх хроніках. Шекспір уперше заговорив про зв'язок минулого, сьогодення й майбутнього. Час все розставить на свої місця.

Життя, історія Англії не дають можливості для створення образу ідеального монарха. Глядачі співчувають Ричарду ІІІ, бо він активний герой. Створюючи «Ричарда ІІІ», Шекспір підходив до поняття трагічного й обмірковування стану новим героєм.

Учені сперечаються чи створював Шекспір хроніки за єдиним планом або спонтанно. Коли Шекспіра створюють перші хроніки, плану не було, але пізніше він творив свідомо

Усі хроніки можна розглядати як багатоактову п’єсу. Зі смертю одного героя сюжет не вичерпується, а переходить у наступну п'єсу. Генріх V - ідеальний монарх, але цю п’єсу неможливо дивитися й читати, оскільки він вигаданий.

Комедії. Шекспір випереджає час. Комедії Шекспіра - особлива річ, вони створюються на інших началах. Це комедія гумору, радості. Сатиричне, викривальне начало відсутнє. Вони не побутові. Тло, на якому розігрується дія, цілком умовне. Дія розігрується в Італії. Для лондонців це був особливий світ сонця, карнавалу. Ніхто нікого не висміює, лише підслухують. Комедії Шекспіра - комедії стану героїв. Ефект комічного створюється гіпертрофією характеру або почуттів.

«Багато шуму з нічого». Перепалка Бенедикта й Беатріче - гумор. Ревнощі - конфлікт.

«12-та ніч» Гіпертрофія почуттів. Графиня мріє про шлюб, але смерть переходить всі межі. У Шекспіра вперше виникла думка про те, що комічнне і трагічне виходять із однієї точки, це дві сторони однієї медалі. Честолюбство дворецького гіпертрофоване. Всі події можуть обернутися комічною й трагічною стороною. У перший період написані майже всі комедії: «Приборкання непокірної» «Два веронці» «Сон літньої ночі» «Венеціанський купець» «12-та ніч». Наступні комедії уступають цим. У комедіях піднімаються такі ж важливі проблеми як й у трагедіях і хроніках. «Венеціанський купець». Позитивні герої, які тріумфують, не такі й позитивні й навпаки. Головний конфлікт складається навколо грошей.

2. Цей період творчості Шекспіра пов'язаний

1 2 3

Похожие работы