Произведения Ивана Франко для детей

Жорстокі, бездушні вчителі, які знали лише один засіб впливу на учнів — різку, зубрячка, далекі від жи­вого життя шкільні предмети перетворювали роки на­вчання на справжню каторгу. Школа калічила дітей не тільки фізично, але й вбивала в них «всяку іскорку критики і власної ініціативи», перетворювала слабших на духовних калік. У серцях же сильніших духом про­ростало обурення і «вічна ворожнеча проти усякого поневолення та тиранства».

Багато радощів давало сільській дитині спілкування з природою. Герой оповідання «Під оборогом» малий Мирон повертається з міської школи на канікули до бать­кової оселі. Увесь тиждень працює він разом з дорос­лими на полі, на косовиці, але вже в неділю — він вільний. «Для нього немає більшого щастя, як самотою блукати по лісі — рано в неділю, коли там нема ні жи­вої душі. . . Він слухає шуму дубів, тремтить разом із осиковим листочком на тонкій гілляці, відчуває розкіш кожної квітки, кожної травки, що хилиться під вагою діамантового намиста роси. . . » Природа виховує в душі хлопця розуміння краси навколишнього світу, вона для нього жива істота, він прагне зрозуміти її голоси. Як з живою істотою стає він на двобій з сліпою силою стихії. Розуміючи, що зловісна градова хмара несе за­гибель полям і сіножатям, знищить наслідки великої щоденної селянської праці, малий Мирон перемагає власний страх, заклинає хмару: «Не пущу! Вертай на­зад!» І відбувається чудо — хмара обминає оброблені. поля, градова злива падає на ліс.

Прекрасна жива природа буває безсилою перед лю­диною

Так легко зірвати квітку, зламати гілку, позба­вити життя тендітну пташку.

Милосердю і любові до всього живого вчить оповідан­ня «Мій злочин». . . Давно-давно нерозумний хлопчик вкоротив життя малій красивій пташині. Минуло бага­то років, але в пам'яті вже немолодого чоловіка живе болючий спогад про цей нерозсудливий вчинок. І в ча­си важких ударів нещасливої долі, в хвилини тривоги і розпуки йому здається, що сам він ота маленька, сла­босила пташка, якій щохвилини уперта, завзята і неро­зумна сила може без причини й цілі скрутити голову. . .

У літературній спадщині Івана Франка помітне місце посідають казки для дітей. Протягом багатьох років він був активним співробітником українського дитячого журналу «Дзвінок», в якому опублікував цілий ряд ка­зок, створених на основі відомих світових сюжетів. Пи­сьменник не просто переказує їх, а вводить деякі нові мотиви в стару основу, щоб скерувати увагу малих чи­тачів та слухачів від казкових подій до життя, пробу­дити інтерес до реальних життєвих ситуацій, їхнього осмислення і розуміння.

Використовуючи мандрівні сюжети, письменник вво­дить у свої казки колоритні українські побутові деталі, окремі сцени, що відтворюють тогочасну галицьку дійсність.

Про роботу над казками Іван Франко писав: «Кожну казку я перероблював основно, прибиваючи її до смаку, розуміння й окружения наших дітей і нашого народу, бажаючи й оці чужоземні зробити так само нашими, як ті, що їх оповідає довгими зимовими вечорами наша сільська бабуня дітям у запічку».

У передмові до другого видання казки «Абу-Каси-мові капці» Іван Франко розкриває джерело її сюже­ту — казку із старовинної збірки арабських казок в німецькому перекладі, яку він колись придбав у анти­кварній книгарні. З гумором розповідає поет про приго­ди старого скупаря багдадського купця Абу-Касима, який ніяк не може позбутися своїх старих, драних капців. Але зміст казки

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные