Участие объединений граждан в управлении территориями и объектами природно-заповедного фонда

ПЛАН

Активність громадськості як запорука збереження довкілля.  

Спільний інтерес.  

Порушені зв’язки. Баланс.  

Ключовий термін.  

Необмежені можливості впливу.  

Необхідність громадської активності та її переваги.  

Органи управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища та їх компетенція.  

Список літератури.  


Активність громадськості як запорука збереження довкілля

Друга половина нашого століття, як ми зазначали у попередньому розділі, внесла дві основні зміни як у правові системи майже кожної країни, так і в міжнародне право. Спочатку права людини, а потім і навколишнє середовище були всесвітньо визнані як фундаментальні суспільні цінності. І в обох випадках існуючі інститути держави і права мусили змінитись, щоб їх гарантувати.

Цілком зрозуміло, існує певне перетинання понять «права людини» і «охорона довкілля». Людська істота не може бути відокремлена від середовища, в якому існує і погіршення стану якого обов’язково впливає на неї і її права. Тому не дивно, що в 1972 році на Стокгольмській конференції права людини і охорона довкілля були об’єднані в перший принцип Декларації

Тоді вперше було сформульовано «право на безпечне навколишнє довкілля».

З цього часу нове право було закріплене в національних конституціях і законах, а також в міжнародних деклараціях і угодах. Проте, юридична природа цього права стала предметом суперечок через складність у визначенні його предмету. Сьогодні науковці все більше доходять згоди щодо його процедурного характеру. Це право стосується не взагалі якогось абстрактного середовища, а є правом кожної окремої людини на охорону власне її оточення. Це включає також право всіх індивідів бути проінформованими щодо планів і проектів, які можуть зашкодити довкіллю, брати участь у процедурах прийняття рішень і, коли необхідно, застосовувати відповідні засоби для відшкодування заподіяного лиха чи відновлення порушених гарантій.

Основою цієї системи є участь громадськості в охороні навколишнього середовища, яка обов’язково включає, перш за все, доступ до інформації. Власне, тому останні досягнення міжнародного права підкреслюють важливість цього інституту. Принцип участі громадськості закріплено не лише в Декларації Ріо-де-Жанейро 1992 року і Порядку Денному на XXІ століття, прийнятому на тій же Конференції, а й в усіх укладених за останній час міжнародних угодах, що стосуються захисту морів і річок, транскордонних забруднень.

Однак, участь громадськості все ще потребує юридичного закріплення в Україні. Ми у цьому розділі зробили спробу окреслити як подібне правове регулювання вже діє на прикладі Європи, і яким чином воно може бути закріплено в нашій державі. Ми не повинні забувати, що береться до уваги розвиток не лише практичних, але й теоретичних моментів участі громадськості, оскільки можуть бути винайдені цілковито нові, до цього часу ще невідомі рішення з огляду на традиції і звичаї Українського народу.

Один з перших міністрів охорони довкілля в Західній Європі зазначав, що охорона довкілля є школою демократії. Його думка знаходить своє підтвердження у зростанні громадської участі у прийнятті рішень, що можуть мати вплив на довкілля.

Спільний інтерес

Проблема чистого і здорового навколишнього середовища

1 2 3 4 5 6 7