Участие переводчика в ходе допроса членов преступных группировок

від нього відповідного професіоналізму. Синхронний переклад, зокрема, передбачає одночасне виконання трьох різних мовних дій: сприйняття мови оригіналу, переклад викладеного та озвучування мовою перекладу. Потреба у синхронізації усіх цих дій, і, водночас, намагання перекладача не відстати від темпу мовлення допитуваного неодмінно знижуватимуть точність і докладність перекладу. У гонитві за значенням окремих слів і речень перекладач, а, відповідно, й слідчий можуть втратити розуміння загального смислу мовлення. У перекладача виникне потреба у застосуванні мовних штампів замість передачі найбільш суттєвих характеристик вихідного мовлення дослівно; прогнозуванні плину розмови наперед і корегуванні прогнозів, які не виправдались і т. ін. До того ж слідчий не матиме можливості чітко співставити поведінку допитуваного із змістом тієї чи іншої його фрази, зосередити увагу на цільних фрагментах розповіді. Усе це негативно позначиться на індивідуальності, логічній цілісності та смисловій єдності продукту перекладу, оцінці слідчим достовірності показань, ефективності застосуванні тактичних прийомів під час допиту. Тож, на нашу думку, не є доцільним використання синхронного перекладу в ході допиту.

Більш правильним вважаємо застосування послідовного перекладу, коли перекладач доводе слідчому фрагмент вихідного мовлення після того, як допитуваним було висловлено два-три речення. Тривалість допиту процесуальним законом у часі жорстко не обмежена, а тому мовець кожний раз може зачекати, поки перекладач завершити фразу. Для досягнення узгоджених дій про такий спосіб перекладу слід попереджати особу до початку допиту, роз’яснюючи, щоб вона говорила конкретно, чітко й повільно, роблячи паузи й таким чином надаючи перекладачеві можливість перекладати

За великого обсягу сказаного перекладач може робити відповідні позначки. Зроблені таким чином записи після допиту слід надавати слідчому.

В умовах лінгвоетнічного бар’єру, що роз’єднує слідчого і допитуваного, під час розпитування за участю перекладача мають бути зведеними до мінімуму проблеми соціально-особистісного характеру між усіма комунікантами (тобто неспівпадання світоглядів, переконань, соціальних статусів, психологічних звичок спілкування тощо). Водночас, професіоналізм перекладача має поєднуватись із повагою до допитуваного, коректною манерою спілкування, делікатністю, і, навіть, зовнішнім виглядом (вмінням одягатися та використовувати косметичні засоби, прикраси) відповідно до серйозності та офіційного характеру слідчої дії. Зазначене, зокрема, впливає на точність і повноту перекладу, формування сприятливого психологічного контакту між учасниками допиту.

Фахівці також справедливо відзначають, що ефективність діяльності перекладача зумовлена не тільки рівнем професійно-значущих мовних знань, вмінь та навичок, але й особливостями його емоційно-вольової сфери, зокрема, станом емоційно-вольової стійкості, під якою розуміють здатність людини здійснювати свідомий контроль за своїм психофізіологічним станом і регуляцією діяльності в умовах впливу стресогенних чинників [6]. Під час усного перекладу такими емоціогенними чинниками для перекладача виступають, наприклад, брак практичного досвіду, напруженість офіційної обстановки, дефіцит часу, психологічний тиск та реакції поведінки на перекладене з боку допитуваного або слідчого, особливості мови допитуваного, розбіжність інформаційних полів, розуміння великої “ціни” помилки, страх не згадати слово або неправильно перекласти, виказати низькі професійні якості, погане самопочуття і т. ін. Ці чинники мають становити важливу складову психологічної підготовки майбутніх перекладачів і, безумовно, враховуватись слідчим в організації допиту.

Від перекладача вимагається перекладати повно і точно (ч. 2 ст. 128 КПК). У зв’язку з цим слід вказати на неприпустимість застосування у кримінальному судочинстві різних видів так званих “адаптованих перекладів”, тобто передавання не того, про що безпосередньо каже

1 2 3 4 5 6

Похожие работы