Уголовно-правовые и криминологические проблемы преступлений, связанных с сексуальным насилием

Кримінально-правові та кримінологічні проблеми злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством

За сучасних динамічних реалій становлення і розбудови правової держави, поряд із глобальними проблемами політичного, соціально-економічного та правового характеру, у тому числі у сфері запобігання та протидії злочинності, необхідною є розробка системи всебічного науково обґрунтованого і підтвердженого соціальною практикою комплексного бачення різноманітних нагальних завдань, які потребують свого вирішення. Серед них не існує другорядних, і, безперечно, немає альтернативи такому напряму державної діяльності, як безкомпромісне подолання злочинності, її стримання та контроль за процесами руйнівного характеру.

Не може залишатись осторонь, на наш погляд, і проблема, що є складовою всієї системи протидії злочинності в країні – запобігання злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством. Актуальність цієї проблеми серед інших, пов’язаних зі злочинністю, вирізняється резонансним характером щодо брутального порушення конституційних прав особи (стст. 3, 27, 29 Конституції України), підвищеною суспільною небезпекою цих злочинів, якими завдаються незворотні наслідки для людини (фізичні і психічні), вони кидають виклик цивілізованому суспільству, його моралі та загальнолюдським цінностям.

За статистичними даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, щороку майже на стабільному рівні знаходяться показники злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Наприклад, наведені дані свідчать про наступне (таблиця).  

Кількість сексуальних злочинів залишається на зазначеному рівні як у 2001, так і у 2002, 2003 та 2004 роках, хоча у деяких регіонах спостерігається їх зростання (Рівненська, Черкаська, Чернівецька, Хмельницька, Житомирська та Сумська області) [1, с. 28].

При цьому понад 1/3 сексуальних злочинів вчинюються повторно, що відображує недостатню ефективність заходів, спрямованих на профілактику сексуальної злочинності.

Неможливо не відреагувати належним чином на величезну стурбованість громадськості щодо нелюдських злочинних дій на сексуальному ґрунті, що викликають обурення і страх громадян України.

Факти зґвалтувань та вбивств малолітніх дівчаток та хлопчиків, а також представників інших вікових верств громадян України коментарів не потребують, а вимагають негайних активних зрушень як у напрямі усвідомлення цієї небезпеки, так і рішучих дій. Про необхідність належного реагування з боку держави свідчать і міжнародні правові акти, особливо щодо захисту дітей, що вперше було проголошено у Женевській декларації прав дитини 1924 р. , потім підтверджено в Загальній декларації прав людини 1948 р. , Декларації прав дитини 1959 р. і закріплено в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стст

23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні, культурні права (ст. 10), в Конвенції про права дитини 1989 р. (стст. 1 – 41).

Україна ратифікувала всі згадані вище конвенції і взяла на себе обов’язки (п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини) щодо вжиття необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітницьких заходів стосовно захисту дітей від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи чи зловживань і т. ін. На підтвердження існування цієї проблеми зазначимо, що за 1996 р. від усіх злочинів, які розкрито й у справах про які постановлено вироки, потерпіло більше 7000 малолітніх і неповнолітніх осіб, причому найбільше – від статевих [2].

Наукова основа запобігання та протидії злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством, розуміння природи, детермінант та механізмів цих явищ в останні роки були предметом досліджень багатьох вчених, таких як Ю. В. Александров, Ю. М. Антонян, Л. С.

1 2 3 4 5 6

Похожие работы