Украинская философия диаспоры

Українська філософія діаспори

Український філософ, історик філософії, філолог, вчений з світовим іме­нем Д. Чижевський народився 23 бе­резня 1894 р. в м. Олександрії на Херсонщині в родині нового українського дрібномаєткового дворянства з коза­ків. Початкову освіту він отримав удома і в місцевій по­чатковій школі, а потім в Олександрійській класичній гім­назії. Після закінчення гімназії в 1911 р. вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де вивчав математику та астрономію, відвідував філософські диспути між неокантіанцями на чолі з О. Введенським та інтуїтивістами на чолі з М. Лосським. Прослуханий уні­верситетський курс філософії М. Лосського визначив по­дальший напрям наукових інтересів Д. Чижевського. Про­вчившись два роки в Петербурзі, він переїхав до Києва, де на історико-філологічному факультеті університету вивчав філософію, російську філологію, індоєвропейську лінгвісти­ку та слов'янську філологію.

Особливу роль у формуванні поглядів Д. Чижевського в Київському університеті відіграли В. Зеньковський, який відкрив йому творчість Г. Сковороди і М. Юркевича, М. Гоголя і Т. Шевченка, а також Г. Челпанов та О. Гіляров. Студентом університету він брав активну участь в революційному русі, став марксистом. За участь у РСДРП (меншовики) в 1916 р. його було заарештовано і тільки лютнева революція врятувала його від в'язниці. В 1917 р. був обраний до Центральної Ради від фракції російських меншовиків, проголосувавши 22 січня 1918 р. проти неза­лежності Української Народної Республіки.

Політичну діяльність Д. Чижевський поєднував з нав­чанням в університеті, який закінчив восени 1919 р. , от­римавши диплом першого ступеня. Його дипломна ро­бота, присвячена філософії Шіллера, була визнана однією з кращих, і її автора залишили для підготовки до профе­сорського звання на кафедрі філософії. В 1920 р. Д. Чи­жевський став доцентом загального мовознавства Вищих жіночих курсів, а в 1921 р. доцентом кафедри філософи Київського університету, який був на цей час Київським інститутом народної освіти. Влітку 1921 р

разом з дружиною через Польщу емігрував до Німеччини. Тут разом з відомим російським філософом Ф. Степуном слухав в Гейдельберзькому університеті лекції К. Ясперса, потім у Фрейбурзі — лекції М. Хайдеггера, Е. Гуссерля, а також Г. Когена, Р. Корнера, Г. Ріккерта. З 1924 р. викладач, а потім доцент і професор Українського вищого педагогіч­ного інституту ім. М. Драгоманова, 1929 р. — Празького українського інституту, а з 1930 р. — Українського науко­вого інституту в Берліні. За кордоном підтримував зв'язки з російськими еміграційними товариствами та закладами, з С. Булгаковим, П. Струве, С. Франком, Ф. Степуном, німецькими науковими закладами та товариствами, висту­паючи там з лекціями і доповідями. Був членом Гегелів­ського союзу, Кантівського товариства.

У 1932 р. Д. Чижевський переїхав до Галле, почав ви­кладати в університеті, паралельно у 1935—1938 рр. ви­кладаючи слов'янські мови в Йєнському університеті. З приходом до влади фашизму Д. Чижевському забороня­лося виїздити з міста без спеціального дозволу гестапо. До нацизму і фашизму він ставився вороже. Після війни 1945 р. переїхав до Марбурга, викладав тут курс слов'ян­ської філології та керував новоствореним слов'янським се­мінаром при Марбурзькому університеті. В 1949 р. на за­прошення Гарвардського університету виїхав до США, однак переконавшись, що в науковому відношенні Аме­рика не дає нічого, в 1956 р. повернувся до Німеччини, обійнявши кафедру славістики в Гейдельберзькому уні­верситеті. Тут він очолив Слов'янський інститут, зробив­ши за короткий час його кращим славістичним центром Європи.

У 1968 р. Д. Чижевський змушений був вийти у

1 2 3 4

Похожие работы