Украинская поэзия 20-х годов ХХ века

Зміст 

Вступ.  

1. Провідна роль поезії в 20-ті роки ХХ століття.  

1. 1. Тенденції розвитку поезії 

1. 2. Естетичне новаторство поезії 20-х років ХХ століття.  

2. Художній світ митців 20-х років ХХ століття.  

3. Авангардизм в українській поезії 

3. 1. Модерні літературні угруповання.  

3. 2. Лірика футуристів.  

4. Поезія київської школи неокласиків.  

Висновки.  

Список використаної літератури.

 

Вступ

 Літературна дійсність в Україні 20-х рр. є приголомшливо багатою. Порівняно з нею бліднуть будь-які інші періоди розвитку поезії. Творча палітра вражає унікальним гроном яскравих талантів: В. Еллан, П. Тичина, В. Сосюра, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник, М

Семенко, М. Бажан та ін. З цим періодом в теорію літератури входять найяскравіші терміни. Зокрема, вітаїзм (стильова течія початку XX ст. , яка проявилася в кількох модерністських напрямах−неоромантизм, футуризм, експресіонізм). Головна ознакою поезій того часу є відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту, а також ствердження життєвості, незнищенності нації. Розвивалися авангардні напрями. Широкого поширення набув експресіонізм. Набуває поширення основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст. . Історичні умови першої половини ХХ ст. ставили митця перед вибором − творити «нове мистецтво» чи підкорятися ідеології. В такій, занадто суперечливій, ситуації літературна дискусія 1925-1928 рр. була неминучою, вона знайшла своє відображення і в поезії. Програма М. Зерова вимагала усвідомлення, осмислення й засвоєння багатств української національної традиції, адже це давало змогу тверезо й реально оцінити багатьох сучасних літературних авторитетів, перенести на український ґрунт кращі твори європейської класики й сучасної літератури, що, в свою чергу, піднесе «планку художності» і, врешті-решт, встановить атмосферу здорової літературної конкуренції, а не кон'юнктурного протегування. Літературно-мистецький рух 20-30-х років ХХ ст. ,називають «Розстріляним відродженням». Серед митців цього руху: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Михайль Семенко та ін. Вони- «витоптаний цвіт української нації», вражали новаторством, глибиною і сконденсованістю думки, нетривіальним мисленням. Виникають нові жанрові різновиди від елегій і мариністичної лірики до якісно нових- верлібру й урбаністичної поезії.


1. Провідна роль поезії в 20-ті роки ХХ століття

1. 1. Тенденції розвитку поезії

 Можна виділити декілька тенденцій у розвитку поезії. Насамперед це лірика, яка поглиблено аналізує складні процеси внутрішнього світу особистості, породжені бурхливими подіями часу (Павло Тичина, Володимир Сосюра, Євген Плужник, Микола Бажан, Володимир Свідзинський, Максим Рильський). Виокремлюється лірика громадянська, політично спрямована, культивована пролетарськими поетами. Закликав до знищення лірики Василь Еллан-Блакитний і пропонував створити мистецтво «масового героїзму». Спираючись на традиції української та європейської поезії, Павло Тичина, Євген Плужник, Володимир Свідзинський,, неокласики звернулись до філософського осмислення буття людини. Розвиваються жанри сонета, медитації, вірша-рефлексії, вірша-пейзажу, вірша-портрета, елегії. У 20-х роках лірика тяжіла до філософського трактування тих проблем, що мали вирішальне значення для історичної долі

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные