Украинская семья

Українська сім’я

 

Мама, тато, син і дочка — ось стереотипне уявлення про повну сім’ю. Проте реальність сучасного світу інакша. Змінюється не лише форма існування сім’ї, а й ставлення до кількості дітей у ній. Причини тут як соціальні, освітні, так і економічні. Якщо на першу дитину (а саме бажання ростити малюка є, відповідно до опитувань, основною причиною взяття шлюбу) ще хоч якось наважуються, то завести другу, а тим більше третю, мало хто погоджується. На батьків у багатодітних сім’ях дивляться як на «трохи дивних» і співчувають їхньому «невезінню».

Схожа психологія панує не лише в країнах з економікою, що розвивається. Навіть у найбільш розвинених державах світу діти нерідко вважаються одним із головних чинників ризику зубожіння. Така ситуація, наприклад, у Німеччині. У результаті лише близько 13 млн. німецьких сімей виховують дітей, при цьому більшість їх має всього одну дитину. Понад 9 млн. сімейних пар узагалі не мають дітей. Більшає кількість одиноких батьків і матерів, у 3 млн. сімей дітей виховує лише один із батьків. Збільшується кількість пар, які живуть разом, не реєструючи шлюб. Якщо десять років тому таких було 1,5 млн. , то 2000 року — 2,1 млн

У зв’язку зі складною ситуацією на «сімейному фронті» урядова політика ФРН спрямована на підтримку основних осередків суспільства.

Як і в нас, у Німеччині держава виділяє певну суму на утримання дитини — зараз вона становить 154 євро на місяць на першу і другу дитину. Після податкової реформи змінилося й оподаткування сімей: тепер батьки можуть віднімати від податків суму, яку вони витратили на утримання дитини, а це — 3648 євро. Новий закон про неповний робочий день, відповідно до якого працівники, що мають дітей, можуть трудитися неповний робочий тиждень, полегшив поєднання сімейних обов’язків з професійною діяльністю. Те, що раніше називалося «відпусткою з догляду за дитиною», тепер називається «батьківським часом» і дозволяє як батькові, так і матері спільно піклуватися про свого малюка. В різні способи провадиться удосконалення пенсійної системи. Для старших дітей підвищено допомогу на здобуття освіти.

Найцікавіше, що й в Україні, коли обмежитися виключно читанням різноманітних законодавчих актів, уряд усерйоз стурбований проблемами сім’ї й демографії і вживає в цьому плані низку конструктивних заходів. Докладніше про них ми попросили розповісти начальника відділу реалізації сімейної політики Держкомітету України у справах сім’ї та молоді Ларису ПАЛІЙ.

— Сучасна політика держави у сфері сім’ї спрямована на вирішення практичних завдань зі стабілізації та розвитку інституту сім’ї, підтримки малозабезпечених, багатодітних і неповних сімей. Останніми роками в цій сфері сформувалися певні позитивні тенденції. Розроблений і діє комплекс заходів, спрямованих на зміцнення сім’ї, удосконалюється законодавство про соціальні гарантії та допомогу сім’ям із дітьми, поступово ліквідовується заборгованість із виплат.

Реформи системи соціальної допомоги передбачають також поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених прошарків населення, тобто урахування матеріального становища кожної конкретної сім’ї: система пільг окремим категоріям населення поступово замінюється на адресну цільову допомогу. Приміром, якщо раніше на допомогу могли розраховувати всі сім’ї з дітьми до 16 років, то сьогодні лише ті, у яких доход на одну людину не перевищує 80 грн. на місяць — 23,5% прожиткового мінімуму. Це дозволяє забезпечити всім громадянам доход не нижче зазначеної суми. За шість місяців цього року таку допомогу призначено понад 10 млн.

1 2 3 4

Похожие работы