Украинский экономический национализм - истоки и сущность

Український економічний націоналізм - витоки і сутність

Період Нової історії характеризується кардинальними суспільними трансформаціями, які змінюють світ до невпізнання. Раніше основою само- ідентифікації людини була релігія. Всі країни складалися з економічно і культурно стратифікованих спільнот, які жили в своєму замкнутому соціокультурному середовищі контактуючи лише епізодично. В кожного народу існував поділ на «вищі» та «нижчі» культури і елітні прошарки  одного етносу могли швидше знайти спільну мову і домовитись з елітою іншого ніж зі своїм народом. В таких суспільствах, шлюб між представниками королівських сімей двох держав міг без проблем об’єднати їх в одну. Епоха модерну породжує якісно нову структуру, яка руйнує культурну і економічну стратифікацію народів, об’єднуючи їх в один моноліт – націю. Нація – це дитя Заходу. Найбільш послідовні, комунікативна та модернізаційна теорії нації вважають її явищем принесеним ринковими відносинами, які створили особливий комунікативний простір. За словами К. Дойча: «…розвиток промисловості і модерної ринкової економіки створює сприятливі економічні й соціальні умови для тих спільнот, в яких існує високий рівень внутрішньої єдності. В умовах динамічних соціальних, суспільних і технологічних змін, посилення економічної конкуренції, безпека й успіх особистості досягаються за рахунок ефективної організації… потреба в належності до групи стає імперативом і ця потреба найкраще задовольняється належністю до нації. »[1] (дет. див. ст. 62-65, Касьянов).

Для формування національних держав за модернізаційною концепцією потрібно два важливих фактори: наявність в етнічної спільноти «вищої» культури і держави (дет

див. ст. 259-169, Касьянов)[2]. Згідно версії Е. Гелнера в Європі існує чотири «часових пояси» поетапного формування націй. До першого він відносить Англію і Францію, в яких політична структура співпадала з етнічною спільністю і були наявні свої «вищі» культури. Тут, за словами Касьянова, «ішлося про перетворення селян на французів, етнографічної селянської маси на націю, аніж про винайдення нової культури на основі селянської»[3].

Другий «часовий пояс», до якого належали Німеччина та Італія, характеризувався наявністю «високих» культур, але відсутністю політичної надбудови від створення якої залежало формування національних держав. Зважаючи на таку складність, націотворення тут дещо запізнюється, порівняно з першим «часовим поясом», через що новоутворені Німецька та Італійська національні держави суттєво відставали в економічному, політичному і суспільному розвитку від Англії і Франції. Оскільки, головним  фактором національної консолідації в обох випадках виступала економічна еліта, яка чітко усвідомлювала роль рівня розвитку ринкової економіки для національної держави, то відставання в цій сфері від країн першого «часового поясу», породила в них нестримне бажання ліквідувати диспропорцію, яке проявилося у формі економічного націоналізму. Його головним теоретиком став німецький економіст Фрідріх Ліст. Він «вважав єдиним засобом досягнення єдності німецької нації і перетворення її в передову європейську, прискорене формування національної індустрії»[4]. За словами невідомого автора українського підручника з політичної економії, на думку Ф. Ліста: «багатство нації залежить…лише від усестороннього розвитку її продукційних сил» під якими він розуміє: розвиток науки та економічного виховання…; забезпечення особи і власности; свободу, порядок і політичну могутність; хліборобство, промисловість, торгівлю[5]. Торгівля і промисловість мають більше значення для нації через свій вплив на культуру: «…вони витворюють підприємливість і причиняються до поширення комунікації, підняття технічної штуки, тоді як хліборобство впливає на притуплення умів та відсталість[6]. За умов досягнення країною рівня конкурентноздатності в

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Похожие работы