Украина и СНГ - отношения и сотрудничество

План

1. Створення СНД і вироблення її організаційних засад.  

2. Участь України в Економічному Союзі Співдружності 

3. Співпраця Верховної Ради України з Міжпарламентською асамблеєю. .  

4. Проблема кордонів у СНД. .  

5. Шляхи реформування Співдружності 

6. Двосторонні відносини України з країнами СНД. .  


1. Створення СНД і вироблення її організаційних засад

Створення Співдружності незалежних держав (СНД) і участь у ній України викликає пильну увагу багатьох політиків і в Україні, й за її межами. Кожна нова зустріч глав держав і урядів СНД, рішення, які вони приймають (з часу заснування Співдружності було укладено близько 1 тис. документів), посилюють дискусії, зіткнення поглядів стосовно їх доцільності й, взагалі, чи виправдовує себе перебування Української держави в Співдружності, які перспективи її подальшого розвитку.

Ось чому особливого значення набуває аналіз передумов виникнення СНД. Без з'ясування цього історичного тла неможливо побачити перспективи Співдружності. Необхідно зазначити, що виникнення СНД було не наслідком "Біловезької змови", як наголошував колишній Президент СРСР М. Горбачов, а визнанням політичних реалій, які спричинили процес ліквідації СРСР і появу нового "несоюзного утворення". З. Бжезинський у праці "Посткомуністичний націоналізм" писав: ". . . названа К. Марксом "тюрмою народів" царська імперія при Сталіні стала цвинтарем народів, а тепер, при М

Горбачові, швидко перетворюється на вулкан народів". Заступник директора Гарриманівського інституту О. Мотиль, який спеціалізується на вивченні в Україні сучасних процесів, як і З. Бжезинський, вважав реальним розпад радянської системи "вздовж п'ятнадцяти ліній".

Саме розпад тоталітарної системи пришвидшив розпад Радянського Союзу і посилив відцентрові процеси, зумовлені не лише активізацією національних факторів, а й гострими соціально-еко-номічними причинами. "І це призвело до того, - зазначав Л. Кравчук, - що Радянському Союзу могила вже була вирита. І не ми її копали. Ми тільки зробили так, щоб він спокійно опустився туди й не завалив нікого".

Остання спроба врятувати СРСР стала останньою "соломинкою, яка зламала хребет верблюдові". Після придушення серпневого 1991 р. заколоту кожна республіка мала право приймати самостійне рішення. Україна проголосила незалежність 24 серпня 1991 р. Але складність поточного моменту полягала в тому, як вийти з-під руїн імперії, уникнути "югославського варіанту". Тож 7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зустрілись лідери, котрі мали домовитись про "несоюзне" майбутнє. Створення Співдружності та її завдання вони розуміли по-різному. Якщо Л. Кравчук вбачав у ній "цивілізований спосіб" виходу з імперії, аби не виникало жодних питань щодо його легітимності, спосіб унезалежнення України від гегемонії Росії, то Б. Єльцин розглядав СНД як при-мусово-мінімалістичний варіант забезпечення гегемонії Росії на території колишнього Союзу. С. Шушкевича, мабуть, надихала національно-демократична ідея.

Лідери Білорусі, Росії та України 8 грудня 1991 р. поставили підписи під Угодою про створення Співдружності незалежних держав. Отже, заснування СНД виявилось компромісом між повним роз'єднанням України та Росії й утворенням напівконфеде-ративного типу, бажаного для Москви. Стосовно республік, які приєдналися до СНД в Алма-Аті 21 грудня 1991 p. , можна зазначити: за тодішньої ситуації іншого виходу для них не було.

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы