Универсально-культурное содержание эпических мифопоэтических текстов

розглядом витоки самих договірних відносин. Необхідним подальшим кроком має бути з’ясування витоків предметного змісту, що входить до складу конвенціональних комунікативних систем. Не важко побачити, що ці системи за своїм змістом торкаються найважливіших сторін життя окремої людини або суспільства в цілому. В статті Б. Парахонського цей світоглядний зміст у комунікативному та конвенціональному контексті експлікує досить прозоро. І в аналізі договірних структур у “Слові про Ігорів похід”, і в дослідженні біблійних договірних структур, і в розгляді під цим кутом зору художнього дискурсу мова однозначно йде про єдиний зміст різних типів угод, котрий включає в себе найважливішу, життєво значущу проблему – життя, смерті та безсмертя людини.

Б. Маліновський з цього приводу писав, що навіть побіжного знайомства з етнологічними матеріалами достатньо для того, щоб переконатися у тому, що саме психологічні фази людського життя, і в першу чергу його переломні моменти, становлять ядро багатьох ритуалів та вірувань (1, с. 109). За думкою цього дослідника, всі несумісні елементи культур різних народів, яких розділяють тисячоліття, мають певну функціональну спільність. Вчений вважав, що ця спільність визначена спорідненістю відмінних в різних культурах способів задоволення однакових життєвих потреб. Не дивлячись на відмінності, саме ці життєві потреби та способи їх задоволення утворюють спільний зміст різних типів культур. З цього можемо зробити висновок, що вже в процесі реалізації різних форм задоволення базисних життєвих потреб утворюються комунікативні структури, в межах яких виникають також і конвенціональні відносини.

Через це розгляд комунікативних структур не може обмежуватися лише самими ними. Важливим необхідним моментом їх дослідження має бути вихід до глибинних життєвих форм, які обумовлюють їх виникнення. Саме таким чином шляхом, як побачимо, просувався у своїх розвідках Б

Парахонський. Аналіз комунікативно-дійових структур “Слова про Ігорів похід”, що він його провів надалі, виявив декілька договірних схем (пов’язаних з автором, з описом подій, з розповіддю-повчанням тощо). Вони не охоплюють весь твір в цілому, проте автор вважає, що “семантична завершеність в “Слові…” все ж таки є”. Він ставить завдання “знайти такий комунікативно-дійовий ансамбль, який мав би пов’язувати різні семантичні регістри та якому відповідає конвенціональна схема глибинного рангу”.

І ось тут тісний зв’язок конвенціональних схем, що утворюють певну комунікаційну систему, водночас будучи і її відображенням, і здійсненням, з базисними інтенціями культурної свідомості та реалій життя, в межах яких створювався конкретний міфопоетичний твір, переконав його, як зізнається сам пан Борис, у тому, що згаданий “ансамбль” може бути виявлено шляхом аналізу мотиву “спасіння”, “порятунку”, що пронизує весь текст “Слова. . . ”. Звідси можна дійти подальшого висновку про те, що мотив “порятунку” передбачає наявність певної суттєвої загрози герою, боротьби проти цієї загрози з наступним її усуненням. І дійсно, наступним кроком Б. Парахонського була констатація тієї обставини, що архаїчною основою багатьох міфопоетичних схем розповідання є провідна для сюжетних творів опозиція “життя – смерть”, що набуває в розповіді вигляду “життя – смерть (умовна) – нове життя”. Цю схему втілено також і у “Слові. . . ”, де Ігор іде у похід, переживає умовну загибель (полон) та подальше “спасіння”.

Таким чином, до категоріального апарату свого дослідження Б. Парахонський експліковано залучає категорії граничних підставин, ув’язуючи їх у

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>