Универсально-культурное содержание эпических мифопоэтических текстов

додому. Одначе не всі переможці, що залишилися живими на полі брані, виживають у подальшому вирі подій. Дружина Агамемнона у змові із коханцем вбиває чоловіка. За повернення додому гинуть також Неоптолем і, врешті, Одіссей (за однією з версій).

Таким чином, окрім загрози людським задумам з боку природних (божественних) сил, утворюються такі агресивні опозиції: 1) Атена – Гера, Атена – Афродіта, Гера – Афродіта; 2) Афродіта та Паріс – Гера та Атена; 3) Менелай – Агамемнон (у минулому); 4) Менелай та Агамемнон – Паріс; 5) Агамемнон – Іфігенія; 6) Іфігенія-жриця – чужинці в Тавриді; 7) ахейці в цілому – троянці в цілому; 8) Агамемнон – Ахіллес; 9) Менелай – Паріс; 10) Гектор – Патрокл; 11) ахейці – дванадцять троянських юнаків; 12) Ахіллес – амазонки та ефіопи; 13) Паріс –Ахіллес; 14) Філоктет – Паріс ; 15) Одіссей – Аякс; 16) Неоптолем – Пріам; 17) ахейські вояки – всі чоловіки-троянці; 18) Клітемнестра та Егіст – Агамемнон; 19) Орест – Неоптолем.

З цих персонажів, окрім богинь, виживають лише Філоктет та, за однією з версій, -- Одіссей. Оповідь, таким чином, будується переважно в агресивно-мортальному ключі, де нескінчена низка смертей змінює одна одну. Саме героїзація мортальної КГП, заломленої у агресивному коді, складає структурну основу даного міфопоетичного тексту. Вплив цього домінуючого КГП-ансамблю є настільки значним, що всі інші прояви вітальних базисних функцій підпадають під його дію.

Аліментарне кодування у вигляді багатства та “багатозлотості” має виключно агресивне значення, як ознака могутності та здатності виставити більше війська та кораблів. Еротичний код теж грає підпорядковану роль, оскільки відноситься до стимулятора, провокатора або супроводжувача агресивних дій. Саме спір за визнання найпрекраснішої викликав протистояння трьох богинь

Вихід з положення (вирішення конфлікту як вгамування агресивності через визначення переможців) знайшла Афродіта, яка пообіцяла Парісу кохання Єлени, не дивлячись на те, що та вже була заміжньою. Саме через жінку виникло протистояння Паріса та Менелая, а згодом – всіх троянців та ахейців. До того, як Менелай став чоловіком Єлени, він знаходився у суперництві за неї з Агамемноном. Саме через жінку, прекрасну троянську бранку, виник конфлікт між Ахіллесом та Агамемноном. Особливістю цього суперництва було те, що спір не активізував, а навпаки, припинив (табуював) агресивні дії одного з героїв, що поставило життя інших його співвітчизників під загрозу. Загинув же Ахіллес під час відвідування храму, де він мав побратися з дочкою Пріама Поліксеною. Гвалтування (агресивно-еротична контамінація) Кассандри Аяксом (другим) не тільки викликало його протистояння з її ”законним” володарем Агамемноном, але й гнів ображеної богині Атени на всіх ахейців. Сам Агамемнон, за однією з версій, зазнав зради з боку власної дружини, загинувши через кохання Клітемнестри та Егіста. За другою версією, Клітемнестра вбила свого чоловіка з ревнощів до Кассандри, котру Агамемнон привіз із собою додому. За третьою версію Клітемнестра таким чином помстилася за принесення Агамемноном їх спільної дочки Іфігенії у жертву. У всіх трьох варіантах агресивно-мортальні дії спричинилися через кохання: зрадливої дружини до коханця, вірної дружини – до зрадливого чоловіка та матері – до доньки. Неоптолем також гине через кохання, одружившись з колишньою нареченою Ореста. Таким чином, еротичний код тут