Универсально-культурное содержание эпических мифопоэтических текстов

в них агресивного коду, коли універсальний мотив ствердження життя реалізується в процесі виживання героїв, котрі долають смертельну небезпеку. Проте між цими двома творами існують і певні відмінності. Якщо в “Іліаді” єдиний центральний герою відсутній, то в “Одіссеї”, навпаки, такий “наскрізний” персонаж є. Відповідно, першій твір універсальну базисну формулу робить дискретною, фрагментарною, коли загибель того чи іншого героя завершує “мале коло” загального циклу, перериваючи його на мортальній темі. В “Одіссеї” поступово гинуть майже всі супутники Улісса, в той час як сам він виходить з небезпеки живим. Відбувається певна мультиплікація героїчних персонажів, які концентруються довкола центральної фігури оповіді. Загибель стає фатальною долею супутників основного героя, у той час як сам він у будь-яких перипетіях рятується. Поступово, за ходом розгортання пригод, число цих супутників зменшується, аж поки Одіссей не опиняється на самоті. Через це основна базисна формула однією своєю частиною (мортальністю) атрибутується з епізодичними діючими особами, а другою (іммортальністю) – з основним героем.

Загальною домінантою в “Одіссеї”, як і в “Іліаді” є агресивна мортальність. Одначе в “Одіссеї”, на відміну від “Іліади”, з одного боку опозиції ворогуючих завжди один герой – Улісс із супутниками. Загрозу мандрівникам становили не тільки окремі міфологічні персонажі, але й природні сили та боги. Зевс спалює їх корабель, а Посейдон насилає на фльоту Одіссея страшенну бурю. В безпосередній ворожнечі, де виникають чіткі опозиції актантів, Одіссей та його супутники зіштовхуються з кіконами, втративши більш як сімдесят чоловік. У країни кіклопів Одіссей та дванадцять його супутників попадають у полон до одноокого велетня Поліфема, втрачаючи шістьох товаришів. Наступне зіткнення відбувається із велетнями-людоїдами лістригонами

Втрати тут теж великі і з усієї фльоти рятується лише один корабель Одіссея. На острові Ея, до якого пристав корабель, супутники Одіссея перетворюються Кіркою у свиней, що можна вважати редуцьованим варіантом мортальності (вони зникають як люди). Наступна небезпека -- це сирени, а потім – Скілла та Харібда. Перша з цих потвор пожирає шістьох супутників героя. Надалі мандрівників за богохульство чекає гнів Зевса, який спалює їхній корабель. Одіссей на уламках судна виносить на острів Каліпсо, де він примусово, насильницькі затримується нею на довгі роки. Діставшись дому, Одіссей вбиває своїх образників, що домагалися Пенелопи. Останній агресивно-мортальний епізод – це зіткнення Одіссея з власним сином від Кірки Телегоном, внаслідок чого герой гине. Це – кульмінація агресивно-мортальної домінанти, коли герой, що багато разів стояв на краю смерті, все ж у фіналі гине. Ланцюжок “життя – смерть (інших) – рятування (героя)” обривається на останній ланці. Інша версія міфу агресивно-мортальний мотив переводить в інформаційно-часову площину, коли Одіссея шанують як героя давніх подій (його агресивні дії – у спогадах про минуле) і він мирно помирає в себе вдома. В цьому варіанті мортальність позбавляється агресивного кодування і стає природним фіналом звичайного життя.

Протягом всієї епопеї герой, як знаємо, успішно уникав смертельної небезпеки. Отже, до її структури неодмінно мала залучатися КГП безсмертя у її пом’якшеному варіанті – як спасіння від смерті. Тріада авантюрної оповіді “життя – смертельна загроза – виживання” схематично представлена в епізоді про допомогу мандрівникам бога вітрів Еола. Майже діставшись мети, уникнувши багато потенційних небезпек, кораблі Одіссея знов відносить