Универсально-культурное содержание эпических мифопоэтических текстов

на початковий пункт їхньої подорожі. Тим самим відновлюються умови для репродукції базисної формули шляхом поновлення ситуацій небезпеки, від яких Одіссей врешті решт вдало рятується.

Способи порятунку Одіссея були різними, але всі вони можуть бути визначені в межах відповідних кодів. Він рятувався за допомогою власної хитророзумності (інформаційний код), рішучих дій, за допомогою могутніх помічників та вельможних чарівних предметів (агресивний код), або завдяки щасливому випадку тощо. Розум (вдала омана) допоміг Одіссею врятуватися від одноокого велетня Поліфема, а його рішучі дії (прив’язав всіх до щогл) врятували його корабель від гострих скель, на які його заманювали сирени. Випадковим було спасіння Одіссея на уламках корабля, що його спалює Зевс, а спасіння під час бурі, що розгойдав в морі Посейдон, забезпечила чарівна річ, покривало. Від недобрих дій Кірки по перетворенню людини у свиню героя рятує ще один чарівний предмет – коріння, а від перебування у полоні у цієї особи його позбавляє заступництво богині Атени. Хотів Одіссей врятуватися і простою втечею, проте його супутники недооцінили силу кіконів.

Через достатньо значну репрезентованість мотиву порятунку можна твердити, що в “Одіссеї” сотеріологічний мотив грає не менш важливу роль, ніж агресивно-мортальний. Причиною цього є наполегливе динамічне просування героя крізь усі перешкоди та смертельні небезпеки до поставленої мети – домівки, успішне досягнення якої передбачає виживання героя. Відповідним чином кожний випадок уникнення смерті можна розцінювати як нове народження героя (за звичай про тих, хто уникнув смерті, говорять як про таких, хто заново народився). Саме таким шляхом, у контамінації з іммортальною універсалією, репрезентовано в тексті “Одіссеї” КГП генетиву

Власно генетивній категорії спеціальної уваги в творі не приділялося, якщо тільки не рахувати народження у Одіссея сина від Кірки Телегона. Цю обставину можна пояснити загальним змістом життя героя, де народження дітей бува лише побічним наслідком його войовничо-авантюрного бурхливого життя.

Можна назвати ще один важливий міфологічний мотив, що грунтується на понятті метаморфози (обернення) та несе у собі мотив порятунку як нового народження. Йдеться про перетворення супутників Одіссея на свиней із зворотнім їх оберненням на людей. “Померши” у людській якості, вони “народилися” у якості тваринній, проте потім, після зняття чар, знов “відродилися” як люди.

Наступний епізод про перебування Одіссея в царстві мертвих дає нам контамінацію мортальної (там перебувають померлі) та іммортальної універсалій (вони там живуть своїм, неземним життям). Протилежний цьому образ земного життя, домашнього вогнища, з усіма його повсякденними господарськими турботами час від часу теж з’являється на тлі небезпечного та неспокійного життя мандрівників. Як антипод цьому бурхливому, сповненому надзвичайних подій подорожуванню авантюрних войовників постає життя доброзичливого народу лотофагів та безтурботного народу феаків, до яких під час мандрівок попадають Одіссей із супутниками. Інакше кажучи, КГП “життя” у її звичайному значенні імпліцитно міститься навіть у цій в цілому авантюрно-войовничій оповіді. Саме мирне життя увінчує жахливі пригоди Одіссея, коли навіть після розстрілу своїх суперників за згодою із Зевсом Атена встановлює мир між Одіссеєм та родичами вбитих залицяльників. Табуювання агресивності доповнюється повідомленням про те, що Одіссей починає мирно царювати на Ітаці. Вітальна універсалія, таким чином, утверджується в фіналі однієї з версій міфу.