Универсально-культурное содержание эпических мифопоэтических текстов

Повна номенклатура універсалій культури, представлена у даному творі, доповнюється залученням до його структурних контурів також повного набору світоглядних кодів. Поряд із домінуючим агресивним кодом, про який йшлося вище, тут ми зустрічаємо аліментарне, еротичне та інформаційне кодування та їх контамінації.

Аліментарний код у “чистому” вигляді, коли він кодифікує КГП “життя”, репрезентовано в образі лотофагів, “поїдателів лотосу”. Аліментарний момент присутній і в описі джерела харчування Поліфема, який вранці випускав на пасовисько свою малу худобу. Табуйований варіант аліментарності з наступним покаранням за його порушення бачимо в епізоді поїдання супутниками Улісса м’яса священних корів бога Геліоса. Оскільки за цим слідує покарання, то аліментарний код у даному епізоді контаміновано з агресивним. Цю ж саму контамінацію ми бачимо у винайденому способі порятунку від Поліфема, якого, перед тим як виколоти йому око, напоюють до сп’яніння. Агресивні дії із залученням аліментарних заходів забезпечують Одіссею спасіння, тому можна твердити, що тут агресивно-аліментарному кодуванню підлягає КГП безсмертя. Разом з тим ця контамінована група кодів специфікує КГП смерті в епізодах про кровожерного Поліфема та про пожирання Скіллою супутників героя. Аліментарно-інформаційна контамінація вбачається в епізоді, коли під час бенкету на острові феаків пісні викликали зворушливі спогади та розчуленість Одіссея (вочевидь, не без впливу вина).

Еротичний код специфікує відносини Одіссея та Кірки, котра є уособленням спокуси та жіночої краси. Цей самий код на межі інцесту проявляє себе в епізоді одруження сина Одісея Телегона з жінкою свого батька Пенелопою

Под місця не знайшлося Про подружнє та позашлюбне кохання в контексті переважно агресивного кодування тексту ми вже йшлося вище. Саме через зазначені причини генетив та еротизм в міфоепічних творах, що ми їх розглядаємо, не є домінуючим.

У більш широкому обсязі тут задіяний інформаційний код в межах антитези “знання – незнання”, “правда – неправда”, “прогностичне повідомлення – подія” тощо. Поліфем з виколотим оком не бачить, тобто не знає, що під козами на волю вибираються його бранці. На запитання велетня про те, як його кличуть, Одіссей назвав себе “Ніхто” і кіклопи, що збіглися на крики Поліфема, ніяк не могли второпати, хто саме заподіяв їх родичу таку шкоду, оскільки той говорив, що око йому виколов “ніхто”. Ярість, в яку впав знівечений після того, як Одіссей відкрив йому своє ім’я, викликана ще й тим, що збулося давнє пророцтво про те, що саме Одіссей його осліпить. Незнання імені героя (негативний варіант інформаційного коду) окрім позбавлення ока як джерела правдивої інформації, обумовило виконання пророцтва. Інформаційний код як пророцтво знайшов прояв у знанні Одіссея про небезпеку для себе, отримане ним від віщуна Тіресія у підземному царстві. Ці пророцтва щодо того, що Одіссей загине, коли його народ житиме щасливо, інформаційно кодують як КГП “життя“ (народу), так і КГП “смерті” (Одіссея).

Інформаційний код у його найширшому прояві (з культивацією та табуюванням) реалізується в фіналі у понятті “досвіду”, досвідченості героя, який повертається з мандрів, збагачений знанням про світ. Подальший прояв інформаційного коду пов’язується із антитезою “знання – незнання” особи головного героя. Феаки впізнають Одіссея через його сльози при спогадах про Трою. Вдома Одіссей за допомогою Атени змінює свій вигляд