Универсально-культурное содержание эпических мифопоэтических текстов
Дане твердження є ключовим та вихідним у нашому підході до виявлення універсально-культурного змісту культурного дискурсу взагалі, хоча і не без деяких додаткових уточнень.
Ю. Лотман, аналізуючи складні сюжетні літературні твори, теж прагнув знайти в них дещо таке, що відносно сюжету виконувало би роль цементуючої ланки. Цю роль грають “кліше”, або архаїчні сюжетні моделі. Він пише, що підвищення різноманіття сюжетів могло б призвести до повної руйнації оповідальної структури, якби це не компенсувалося клішуванням, актуалізацією архаїчних сюжетних моделей. За думкою цього дослідника, західноєвропейський роман сходить до казки (“Попелюшка”), де головні зміни відбуваються не з героєм, а з його місцем в світі (системі комунікацій). Російський роман відрізняється від західноєвропейського тим, що тут мова йде вже про зміну самого героя та його життєвого довкілля. Герой водночас постає і як рятівник, і як руйнівник. Він рятує від загрози загибелі Росію (жіночий, материнський образ)
Річ у тім, що ця універсальна формула за наших часів для кожної людини або суспільної групи є не менш актуальною, аніж для людей давно минулих епох. Тому радше слід говорити не про “повернення” до старих клішованих сюжетів, а про структуризацію як старих, так і нових сюжетів тими інваріантними світоглядними елементами, що складають зміст “вічних” питань, які турбують людство незалежно від часу та місця функціонування конкретної культури. Ціми елементами є, на мою думку, категорії граничних підставин, тобто, універсалії культури. Інша справа, що конкретна структуризація вихідною базисною формулою предметного змістовного матеріалу в різні історичні періоди може обумовлювати зміщення, перекоси, перестановки, неодноразові повтори, синкопи складових частин цієї універсальної формули.
Про певні “специфікації” формули “життя – смерть – відродження” говорить в згаданій праці сам Ю. Лотман. Казкова основа західноєвропейського роману (“Попелюшка”) передбачає певні метаморфози героїні, яка “помирає” у старому соціальному статусі та “відроджується” у новому. При цьому жорстка структура формули “пом’якшується”