Универсально-культурное содержание эпических мифопоэтических текстов

інших людей добре розкрито Е. Канетті. Він писав, що всі мрії людини про безсмертя містять в собі дещо від бажання пережити інших. Мить, коли ти пережив інших – це мить влади. Жах перед обличчям смерті переходить у задоволення від того, що ти сам не мертвий. Це почуття переваги над мертвими знайомо тим, хто брав участь у війнах. Після битви, стоячи серед полеглих, живий почуває себе кращим, обраним. Той, кому вдалося пережити інших – герой, тому що він живий, тому що він сильніше, тому що у ньому більше життя та тому що вищі сили прихильні до нього (6, с. 418).

Вочевидь, саме ці життєстверджувальні мотивації власного виживання на тлі загибелі інших лежать в основі дій героїв авантюрно-героїчних епосів, а їх зацікавлене сприйняття слухачем або читачем саме в цьому значенні і визначає їх тривале “художньо-поетичне” життя та загальний усталений інтерес масової людини до творів агресивно-мортальної спрямованості (фільмів жахів, бойовиків, вестернів, детективної література тощо). Світ героя постає як світ небезпечних пригод, долаючи які він стверджує не стільки власне життя, скільки життя взагалі, як таке.  

2. Універсально-культурний аналіз “Іліади” та “Одіссеї”.

Для конкретизації запропонованого вище підходу звернемося надалі до розгляду універсально-культурної структури таких міфопоетичних творів, як “Іліада” та “Одіссея” (7).

2. 1. Виклад змісту “Іліади” та “Одіссеї”.

Перший твір, як відомо, описує події Троянської війни

Поштовхом до неї послугував спір між Герою, Атеною та Афродітою за звання найпрекраснішої з богинь. Переможниці цього “конкурсу” мало належати яблуко (“яблуко Еріди”) з надписом “Найвродливішій”. Конфлікт мав вирішити Паріс, що випасав худобу. Афродіта пообіцяла йому кохання Єлени в обмін на те, що саме її він визнає найпрекраснішою. Це викликало вічну помсту двох інших богинь.

Паріс приїздить до Єлени та умовляє її кинути чоловіка та поїхати разом з ним. Врешті решт йому доводиться викрасти кохану. Чоловік Єлени Менелай та його брат Агамемнон, колишній суперник Менелая у боротьбі за руку та серце Єлени, скоро виявляють відсутність Єлени та споряджаються у погоню за нею та Парісом. Агамемнон зібрав велике військо на підтримку всієї операції тому, що він був пов’язаний з Менелаєм клятвою спільної помсти за образу. Спочатку похід виявився невдалим – буря розкидала кораблі по морю і переслідувачам довелося повернутися назад. Агамемнон, для того, щоб кораблі удало дісталися Трої, приносить у жертву богині Артемиді свою доньку Іфігенію. Проте богиня рятує дівчину, підмінив її на жертовнику ланню. Після цього вона переносить її до Тавриди (Криму), де робить жрицею у своєму храмі. Чужинців, котрі прибували сюди, в цьому храмі заколювали на вівтарі Артеміди.

Переговори, що їх провели учасники конфлікту, закінчилися невдачею і військове зіткнення стало неминучим. Головні події розгортаються на десятому році затяжної війни. Серед ахейців звитяжністю відзначався Ахіллес, проте через те, що Агамемнон забирає у нього прекрасну троянську бранку, він відмовляється від подальшої участі у війні. У двобої сміливого Менелая та Паріса останнього від неминучої загибелі врятовує Афродіта. Інші ахейські вояки (Менелай, Одіссей) теж змогли проявити доблесть, проте в цілому успіх у війні за відсутності Ахілла почав

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>