Установка консульских отношений. Консульские учреждения

План

1. Установлення консульських відносин

2. Структура і персонал консульських установ та організація їх роботи

Список використаної літератури

1. Установлення консульських відносин

Держави встановлюють консульські стосунки на основі взаємної згоди. Установлення дипломатичних відносин означає і згода на встановлення консульських відносин, якщо не обговорене інше. Консульські відносини можуть встановлюватися і підтримуватися і при відсутності дипломатичних відносин. Розрив дипломатичних відносин не спричиняє автоматично розриву консульських відносин.

В даний час консульська практика знає два види консульських установ: консульські відділи дипломатичних представництв і самостійні (окремі) консульські установи.                                                      

СРСР у середині 20-х років став ініціатором введення в міжнародну практику інституту «отдельских консульств», тобто створення консульських відділів у складі дипломатичних представництв.

Між установленням консульських відносин і фактичним відкриттям окремої консульської установи може бути розрив у часі, оскільки за узгодженням між сторонами зважуються не тільки питання про встановлення консульських відносин, але і для кожного конкретного випадку — про відкриття відповідного консульської установи, його місцезнаходженні, класі, територіальних межах його діяльності в державі перебування.         

Консул і будь-яка інша консульська посадова особа вважаються, що приступили до виконання своєї місії з моменту вступу на посаду. Для цього необхідно, щоб особа була призначена компетентними органами держави, що представляється, і визнано владою держави перебування.

У багатьох державах, у тому числі й у Росії, питання призначення своїх і прийому іноземних консулів входять у компетенцію відомств іноземних справ

Консульське право не передбачає обов'язкового одержання попередньої згоди приймаючого держави. Однак у двосторонні консульські договори і конвенції багато держав включають положення, що передбачають одержання попередньої згоди на призначення глави консульської установи.

Для виконання консулом своєї місії необхідне одержання консульського патенту і екзекватури.

Консульський патент -  це документ, видаваний компетентними органами держави, що представляється, і підтверджуючий факт призначення відповідного особи главою самостійної консульської установи. У ньому вказуються повне ім'я призначуваної особи, його громадянство, ранг, займана посада, консульський округ і місцезнаходження консульства. Цей документ спрямовується уряду держави перебування.

Після одержання консульського патенту влади приймаючого держави вирішують питання про видачу особі, призначеному консулом, екзекватури, тобто дозволу на виконання своїх функцій у консульському окрузі. Одержавши екзекватуру, консул може приступати до виконання своєї місії; порядок і форма видачі екзекватури регулюються законодавством приймаючого держави. Екзекватура може являти собою окремий документ або видаватися у формі дозвільного напису на консульському патенті. До одержання екзекватури може бути виданий тимчасовий дозвіл на виконання консульських функцій. У видачі екзекватури може бути відмовлене без пояснення мотивів.

У залежності від часу видачі екзекватури, а також від рангу визначається старшинство консула стосовно інших членів консульського корпуса, тобто іншим главам консульських установ у даному пункті держави перебування. У більш широкому змісті консульський корпус містить у собі всіх находящихся в даному пункті консульських посадових осіб, членів їхніх родин, позаштатних (почесних) консулів і співробітників консульських відділів дипломатичних представництв.

Консульський корпус очолюється дуайеном, тобто старшим за рангом і часом одержання екзекватури главою

1 2 3 4 5 6 7 8