Валютный контроль и конвертируемость валют

визначаються глибиною обробки продукції, що йде на експорт. Тому держави з неконкурентоспроможним обробним сектором не ліквідують валютних обмежень, тобто не вводять конвертованість своїх валют, котра лише полегшила б домінування ТНК на їх внутрішньому ринку.

Коли країна з нерозвинутою обробною промисловістю відмовляється від ВО, тобто формально вводить конвертованість своєї НВ, тоді вона досягає лише неефективної її конвертованості на ІВ. Справа в тому, що ефективна конвертованість НВ передбачає попит на неї за межами цієї країни; а він існує тільки тоді, коли є широкий та стійкий попит на її продукцію на світовому ринку. Але такий попит на вітчизняну продукцію виникає лише для тих національних економік, які в основному постачають за кордон не слабко оброблені сільськогосподарські продукти, іншу сировину і паливно-енергетичні ресурси, а глибоко оброблену та складну продукцію, тобто з державами, що індустріально і науково-технічно розвинуті у громадянському секторі.

Неефективна конвертованість валюти, особливо у сполученні з широким обігом у "тіньовій" економіці країни ВКВ, по-перше, обмежує можливості держави щодо контролю за господарською діяльністю, по-друге, зменшує її здатність проводити самостійну фіскальну та кредитно-грошову політику, по-третє, полегшує вивіз капіталу за її межі, тобто відплив внутрішніх інвестиційних ресурсів, і, по-четверте, спрощує експансію товарного імпорту на вітчизняному ринку. Таким чином, для країни з неконкурентоспроможною на світовому ринку обробною промисловістю зняття ВО матиме погані наслідки. Це вигідне тільки ТНК.

З викладеного зрозуміло, що конвертованість валюти має вводитися шляхом ліквідації ВО тільки поступово і лише у міру збалансування внутрішнього ринку певної країни, головним чином, за рахунок вітчизняного виробництва та завоювання її обробним сектором досить широких і твердих позицій на світовому ринку. Розуміння цього у Китаї стало однією з важливих умов успіху реформ, що проводилися в останні два десятиліття XX ст. та на початку XXI ст

Там не ввели повної відносної конвертованості юаню, а для стимулювання експорту й обмеження імпортної експансії підтримували його твердий і занижений курс щодо долара протягом 1996—2003 рр. на рівні 8,3 юаня за долар. При цьому ясно, що сприятлива соціально-економічна атмосфера, що формує передумови ефективності навіть неповної відносної конвертованості юаня, забезпечувалася підтримкою твердого правопорядку та дієвою боротьбою з тіньовим бізнесом.

Щодо СРСР, то його розпад та введення колишніми союзними республіками своїх НВ разом з їх неефективною частковою конвертованістю та загальною неспроможністю пострадянських реформ практично не тільки перекреслили реальну перспективу швидкого досягнення ефективної конвертованості бездарно ліквідованої спільної валюти, а й завдали величезної шкоди вітчизняному виробництву. Економічна руйнація у Східній Європі та у СНД у 90-ті роки багато в чому детермінована якраз недоцільним скасуванням ВО і допущенням доларизації національних економік, тобто вільним обігом на внутрішньому (переважно тіньовому) ринку ВКВ внаслідок утвердження реальної безконтрольності на тлі формалізму бюрократичної тяганини.

Неефективність валютного регулювання в Україні та Росії. В Україні (після введення у 1992 р. купоно-карбованця) 19 лютого 1993 р. було прийнято Декрет Кабінету Міністрів про систему валютного регулювання і валютного контролю. Він постановив, що усі надходження на рахунок резидентів у ІВ належать обов'язковому продажу через уповноважені КБ на міжбанківському валютному ринку України (за деякими винятками). Це положення становило просте і м'яке ВО, котре збільшувало пропозицію ІВ на

1 2 3 4 5 6 7