Варшавское восстание 1944 и Украинский
Варшавське повстання 1944 року й Українці
Історична документація повстання
Літом 1944 р. німецькі війська відступали на цілій лінії східнього фронту. Совєтські війська, скріплені американським озброєнням, та, взагалі, боєприпасами, зайняли на півдні цілу Україну, а на півночі — цілу Білорусь і вступили на польські землі, осягнувши ріку Вислу.
27 липня 1944 р. виїхав до Москви прем'єр польського екзильного уряду в Лондоні Станіслав Міколайчик, який мав договоритися зі Сталіном про майбутнє звільненої з-під німецької окупації Польщі. Міколайчик зустрівся зі совєтським комісаром закордонних справ Молотовом, який заявив йому, що у скорому часі Червона Армія визволить цілу Польщу, а зараз вона знаходиться 10 км. від Варшави, а на 6 серпня вона повинна звільнити польську столицю. 1 Ба, щобільше, 29 липня о год. 20:15 московське радіо передало в польській мові заклик до Варшави, в якому, між іншим, говорилося:
"Варшава вже без сумніву чує гук гармат битви, що скоро принесе їй визволення. Ті, що не скорилися німецькій силі, прилучаться знову, як у 1939 р. , до боротьби проти німців. . . Вишколена в СССР польська армія вступає тепер на польські, землі, об'єднується з Народною Армією*. . . в боротьбі за незалежність.
Для Варшави.
Беручи під увагу те, що саме тоді перебував у Москві прем'єр С. Міколайчик, а також і те, що совєтська артилерія вже від декількох днів обстрілювала німецькі позиції у Варшаві, а совєтські літаки постійно літали над містом. Бор-Коморовський у порозумінні з Станіславом Янковським, делеґатом екзильного уряду, вирішив, що настав час для одвертої боротьби з окупантом. 1 серпня 1944 р. в год. 17:00 Варшава загорілася протинімецьким повстанням, щоб приспішити її звільнення від німецької окупації.
У ході повстання не зрозумілим для Бор-Коморовського було те, що він не міг нав'язати радіоконтакту з командуючим 2-го Білоруського фронту маршалом К. Рокосовським, до речі, по національности поляком та ще й до того уродженцем Варшави, якого головна квартира знаходилася тоді в околицях польської столиці. 3
Повстання тривало 63 дні й не оправдало сподівань, бо закінчилось капітуляцією поляків 2 жовтня 1944 р. Боротьба повстанців з німцями була жорстока й безоглядна з обох боків, але мілітарна перевага була таки на боці німців і вони її відповідно використали.
Гайнріх Гімлер, головнокомандуючий військових частин СС, довідавшись про повстання в Варшаві, ще того самого дня, 1 серпня вечором видав наказ, щоб "усіх поляків у Варшаві розстрілювати без огляду на вік чи стать, нікого не брати в полон, а саму Варшаву зрівняти з землею, щоб показати Европі, що значить організувати повстання проти німців". 4
Повстання заскочило німецьке командування в Варшаві й через те в перших чотирьох днях ініціятива була в руках польських повстанців.
На протязі перших 40 годин боротьби Армія Крайова захопила дві третіх Варшави включно з центром міста, де знаходилися найважливіші будівлі й уряди. 5