Василий-Константин Острожский как политический и культурный деятель

багатьох інших. Очевидно, при дворі В. -К. Острозького певний час перебував видатний письменник-полеміст Іван Вишенський [16].

Велику увагу, як і його батько, В. -К. Острозький приділяв обороні земель від татарських наїздів. Князь власним коштом утримував кількатисячний загін вершників для оборони від татар. Він неодноразово в 70-90-их рр. успішно відбивав напади ординців. Саме в обороні українських земель В. -К. Острозький виявив неабиякі військові і дипломатичні здібності, а його боротьба проти «поган» була високо оцінена в тогочасних хроніках та поетичних творах. «Великим оборонцем руських та подільських країн від поганих» називав його відомий хроніст О. Гваньїні, відзначаючи, що з «поганими він через своїх старост чимало й мужньо воював, посилаючи проти ворогів і двір свій, і шляхту, і бояр» [17]. Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім на південно-східній Волині та Київщині. Водночас В. -К. Острозький приділяв увагу економічному й адміністративному розвитку міст свого князівства, надавав їм торгові привілеї, більшість із них завдячуючи старанням князя отримали магдебурзьке право.

За сприянням В. -К. Острозького були збудовані замки на межі з Диким полем – у Білій Церкві, Переяславі, Богуславі. Це сприяло більш інтенсивній колонізації українцями нинішніх центрально-українських земель. Сам же князь неодноразово рятував Київ від татарських наїздів. Навіть давав чималі суми грошей татарським ординцям, щоб вони не руйнували це місто. Будучи з 1559 р. київським воєводою, В. -К. Острозький зробив багато як для відродження Київської землі, так і Києва, котрі в ХУІ ст

були відкриті для татарських нападів і лежали в руїнах.

Чимало зробив князь для культурного розвитку цього міста, зокрема, такого його культурно-релігійного осередку, як Києво-Печерська лавра. До речі, саме в лаврі, де був похований його батько, В. -К. Острозький наказав спорудити над його похованням скульптурний надгробок, елементами якого була корона та інші регалії незалежного правителя. Це свідчило, що в особі свого батька, як і в своїй особі, він бачив не просто князя, а правителя-суверена. Вихованці двору князя В. -К. Острозького (Єлисей Плетенецький, Мелетій Смотрицький, П. Конашевич-Сагайдачний та інші) продовжили справу свого патрона по культурному відродженню Києва. Завдяки Є. Плетенецькому Києво-Печерська лавра перетворилася в потужний релігійно-культурний осередок зі своїм науковим гуртком та друкарнею. А П. Конашевич-Сагайдачний та М. Смотрицький стояли біля початків Київського братства й Київської братської школи, в якій зараз вбачають предтечу Києво-Могилянської академії. Вихованці двору В. -К. Острозького заснували й посприяли розвитку Межигірського монастиря, який став однією з найбільших православних святинь Київщини. Є підстави говорити, що без В. -К. Острозького не було б ні «Могилянського ренесансу», ні піднесення Києва в ХУІІ ст. , ні перетворення його в духовну й політичну столицю України. Взагалі завдяки діянням князя українські землі в кінці ХУІ ст. , будучи хоча б частково захищені від татарських нападів, отримали змогу відносно нормально розвиватися як у плані господарському, так і культурному. Саме в таких умовах стало можливим українське відродження кінця ХУІ – початку ХУІІ ст. , поява Острозької академії, друкарні при ній, Острозької Біблії, розвиток полемічної літератури.

Острозька академія стала першою вищою школою в Східній Європі [18]. Тут давалася не лише добра філологічна освіта, вивчалися сім вільних мистецтв, а й відбувалися богословські студії, які в той час, власне, й розглядалися як ознака вищої школи. Документи засвідчують, що вихованці Острозької академії добре знали

1 2 3 4 5 6