Вече - постоянный и необходимый орган государственной власти в феодальный период Киевской Руси

питанні, на яку соціальну силу спиралось віче в цей період. Можна здогадуватись, що на це питання він відповів би так само, як і Сергеєвич: «народ», тобто і землевласники, і торговці, і ремісники.

Отже, як бачимо, і в питанні про еволюцію віча, і в питанні про соціальну силу, на яку воно спиралось, і в питанні про значення віча, як і треба було чекати, в домарксистській історіографії були непримиренні суперечності.

До речі, не подолав установлених поглядів на віче і M. M. Покровський. Як було вказано, він цілком і без ніяких застережень іде в розв’язанні питання про віче за Сергеєвичем. Він цитує найяскравіші місця з праці Сергеєвича, зокрема те місце, де останній відзначає повсюдне й споконвічне Існування віча. Він вказує, що «давньоруські республіки почали аристократією походження і кінчили аристократією капіталу. Але в проміжку вони пройшли стадію, яку можна назвати демократичною: в Києві вона припадає якраз на першу половину XII ст. В цей період хазяїном руських міст є справді народ».

Нам здається, що для того, щоб розплутати клубок суперечностей у питанні про віче, де ще грають велику роль слов’янофільські й народницькі відгуки, треба перейти до перегляду основних питань про віче, а саме про соціальну суть ’ вічових зборів, про віче як постійний орган політичної влади і про політичне значення його

 

 

2. Питання про соціальну суть вічових зборів

Звернемось до питання про соціальну суть вічових зборів, обминувши поки що надзвичайно складне питання про віче як орган влади. Для розв’язання цього питання ми будемо користуватись лише тими даними, які справді говорять про віча, про вічові збори.

Як ми бачили, віче, що веде своє походження від племінних сходів, продовжувало існувати і в Київській Русі а дофеодальний період. При розвитку феодалізму вічові збори і далі скликались. Скликають їх в основних адміністративних центрах — Києві, Чернігові, Новгороді та ін. Оскільки, міста дедалі більше починають перетворюватись у центри феодального панування, то всілякі наради, які могли претендувати на якесь значення, безперечно, повинні бути нарадами основних феодальних груп або груп, так чи інакше зв’язаних з феодалами — можливо, великих торговців і одночасно землевласників, торговців-посередників у торгівлі об’єктами данини. Але, повторюю, в жодній параді, яка могла б претендувати на якесь політичне значення, основною силою не могла бути демократична маса міста — дрібні торговці, ремісники, наймити і всілякі плебейські елементи. Якби такі наради були і якби цим елементам і вдалось накинути свою волю феодальній верхівці, то остання знайшла б силу ці рішення анулювати. Думка Ключевського про те, що основною силою віча є демократична маса міських торговців і ремісників, звичайно, повинна відпасти, як відпали всі його погляди на соціальну суть давньої Русі. Якщо Сергеєвич такою силою вважає народ, тобто всю масу міського населення, то це кінець кінцем та ж маса міських торговців і ремісників. Але звернемось до текстів і перевіримо, хто ж був керівною силою на вічових зборах, які зовнішньо й були зборамишироко демократичними.

Візьмемо ті вічові збори, що збирались не під час воєнних

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные