Вече - постоянный и необходимый орган государственной власти в феодальный период Киевской Руси

доказу існування віча як у Полоцьку, так і в Дрюцьку.

1. Повідомлення літопису про те, що дрючани запросили кн. Рогволода і вигнали Гліба Ростиславича. Але в літопису немає вказівки на нараду дрючан на вічі, та такої наради й не могло бути, бо інакше кн. Гліб знав би про зраду дрючан і вжив би заходів, зокрема не допустив би поїздки дрючан з частиною полочан до Рогволода. З тексту літопису цілком ясно, що ми маємо справу просто зі змовою якоїсь частини дрючан, очевидно, підкуплених Рогволодом, а не з рішенням всенародного віча.

2. Літописне повідомлення про те, що полочани «совет зол свещаша на князя своего». Тут ніби справді можна було припускати скликання віча. Але уважний аналіз літописного оповідання знову вказує, що цей «совет зол» не є рішенням скликаного віча, а такою ж змовою, як і в Дрюцьку. Літопис на початку говорить, що «мятежь бысть велик в городе, в Полчанех мнози бо хотяху Рогъволода». Отже, не весь Полоцьк, а частина полочан була проти Рогволода. З другого боку, те, що тут дійсно була змова, а не рішення віча, доводиться і вказівкою літопису, що про рішення запросити кн. Рогволода кн. Ростислав довідався від якихось приятелівполочан. Невже кн. Ростислав потребував би цього повідомлення, якби було скликане віче?

3

Найважливішим доказом для Сергеєвича є вказівка літопису про те, що в відсутність Ростислава справді зібралось віче, яке було настроєне проти нього. Безперечно, що на нього була притягнута вся маса міської людності. Але вважати це віче постійним органом державної влади, який нормально збирався, це значить насилувати факти. Віче це було революційною сходкою, революційним мітингом, скликаним для піднесення духу змовників і для агітації серед тих, що ще не приєднались до змови. Та нехай буде так. Нехай це було справжнє віче. Але чи можна вважати єдиний випадок скликання віча доказом того, що віча існували взагалі в Полоцькій землі протягом усього досліджуваного періоду з XI до XIII ст. ?

Не пощастило Сергеєвичу і щодо Чернігова. Він зміг навести тільки одне свідчення про існування віча в ньому.

Кн. Всеволод Ольгович, заручившись підтримкою половців, вирішив відібрати князювання від Ярополка київського. Але Ярополк, щоб запобігти нападові, сам поспішив до Чернігова на чолі численного війська. Тоді, розповідає літописець, «людье, черниговци, возпиша ко Всеволоду; «Ты надеешися бежати в Половце, а волость свою погубиши, то к чему ся опять воротишь? Луче того останися высокоумья своего и проси мира. Мы бо вемы милосердье Ярополче, яко не радуется кровипролитью, но бога ради всхощеть мира, той бо сблюдаеть землю Русскую» 43. Всеволод послухався поради чернігівців і «испроси мир».

В наведеному уривку немає вказівки на скликання віча. Звичайно, пораду князеві давала правляча верхівка. Припустимо, навіть, що під «людьми-чернігівцями» слід розуміти ширшу групу населення, але цю пораду йому могли дати в результаті вужчих нарад, а не обов’язково на вічі.

І, знову-таки, чи можна на основі одного тільки, цілком сумнівного місця вважати, що в Чернігові існувало віче як постійний орган державної влади?

Таке ж цілком

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные