Венерические болезни

серонегативний сифіліс.

  Вторинний період сифілісу в ньому спірохети, інтенсивно розмножується і розповсюджуються по організму. Вони з’являються в усіх органах і тканинах, у крові і лімфі. Цей період розвивається через 3 – 8 тижнів після загоєння сифілітичної виразки. У цьому період сифіліси спостерігаються інтоксикації організму: загальна слабкість, головний біль, нездужання, біль у м’язах, суглобах і кістках, невелике підвищення температури. Часом усе це хворий розцінює як грип. Проявом вторинного сифілісу є висипання на шкірі та слизових оболонках. Першою висипкою є розеоли – це не великі (d = 0,5 – 1 см. ) запальні червоні плями на шкірі тулуба, живота, кінцівок, які не спричиняють сверблячки, тимчасово зникають при натискуванні пальцем, не підвищуються над поверхнею шкіри. Згодом з’являються вузлики (papula), які можуть ерозуватись, дуже рідко – гноячки (pustula), може випадати волосся. Вузлики негострозапальні, щільні діаметром від кільком міліметрів до 1 см. , з вологою поверхнею, на якій є багато збудників (блідих трепонем), тому папули дуже заразні. Вони теж не спричиняються суб’єктивних відчуттів. У результаті тертя і подразнення ці вузлики збільшуються, ущільняються і перетворюються у так звані гіпертрофічні папули або широкі кондиломи, d = 0,5 – 1 см. і більше. Вони щільні підвищуються над поверхнею шкіри, негострозапальні, не болючі при пальпації, поверхня їх рівна або горбиста, іноді волога

На поверхні широких кондилом є багато збудників – вони є дуже заразні. У цьому періоді діагноз сифілісу підтверджується виявленням на поверхні ерозивних папул і широких кондилом блідих трепонем, а також позитивним серологічними реакціями (реакція Вассермана, РІФ, РІБТ – реакція іммобілізації блідих трепонем).

  Третинний сифіліс розвивається через 4 – 6 років і проявляється вогнищами ураження  в органах – гумами. В місцях скупчення спірохет дуже уражаються тканини: спочатку тканини сильно набрякають, а потім мертвіє і розпадаються, на її місці утворюється глибокий рубець, характерний тільки для сифілісу. Такі ураження можуть з’являтися на будь – якій ділянці тіла. Поява гумами на ділянці твердого піднебіння спричиняє руйнування кістки в цьому місці й виникнення характерної для сифілісу гугнявості. Гумама на ділянці спинки носа руйнує кістки носа, призводить до його „провалювання”. Ушкодження різних частин тіла спотворюють людину і роблять її інвалідом.

   При сифілісі дуже уражаються судини, особливо аорта, стінка якої втрачає свою високу міцність, еластичність і під тиском крові поступово розтягується і може розірватися. Розривання аорти призводить до раптової смерті. Сифілітичні ураження судин і тканини спинного мозку спричиняють появу тяжких неврологічних ускладнень, при яких порушується чутливість різних ділянок тіла, виникають постійні або періодичні сильні сверблячі або „стріляючі” болі. В результаті ураження нервової системи порушується координація рухів, хода стає нестійкою, втрачається рівновага, людина похитується, типовими є порушення мови, письма, читання, випадіння пам’яті, розлад лічби, поступовий розвиток слабоумства. Хворі стають надзвичайно дратівливими, запальними, або навпаки млявими й апатичними.

   Діагностика: базується на клінічних даних і серологічних дослідженнях – реакція зв’язування комплементу з ліпідними антигенами (RW – реакція Вассермана), реакція іммобілізації блідих трепонем (РІБТ) та двох специфічних реакціях – пасивної гемаглютинації (РПГА) та імуноферментного аналізу (ІФА). Реакція Вассермана стає позитивною лише через 3 – 4 тижні після появи шанкру. Для діагностики ураження плоду використовують УЗД, кордоцентез. Виявляють гепатоспленомегалію, асцит, потовщення

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы