Вера, Надежда, Любовь в философско-религиозной и этической мысли Украины и мировая культурная традиция

століття) в Україні з'являється професійна філософія. Увібравши в себе вітчизняні традиції, ідеї гуманізму, Реформації та раннього Просвітництва, маючи виразні риси бароко, києвомогилянці у своїх оригінальних цілісних концепціях дають зразки глибокої теоретичної рефлексії. Віра, Надія та Любов розглядаються у них, як правило, в працях з етики. В їх трактуванні простежується лінія аристотелізму (хоча у них наявні також і елементи неоплатонізму), що знайшло прояв у раціоналізовано-схоластичному підході до питань, що вивчаються. В працях наших перших професорів певним чином позначилась також тенденція до розмежування філософії та теології. Домінуючий у ті часи релігійний світогляд для києвомогилянців є загальним контекстом їх досліджень. Слід відзначити, що увага в філософських творах наших славетних мислителів здебільшого концентрується на феноменах Надії та Любові, тоді як Віра згадується ними лише побічно, як супроводжуюче дані феномени начало. Це, на мою думку, пояснюється тим, що Віра має інший когнітивний статус і грунтовно вивчалася в академічному курсі теології.

В основі роботи С. Калиновського "Десять книг Аристотеля до Нікомаха, тобто етика" лежать думки цього видатного античного мислителя, яких автор коментує, доповнює та розвиває. Згідно поглядів С. Калиновського, Надія та Любов – це пристрасні бажання, пов'язані з перетерплюванням. Любов, за думкою автора, якоюсь мірою “є коренем усіх інших чеснот". Вона визначається як здатність до добра, незалежно від того, дійсне воно, чи ні. Любов за своєю суттю подвійна. Викликана волею, вона є перетерплюванням, а викликана чуттєвим бажанням – пристрастю. Остання постає як "любов до деякої речі, якогось добра, що розливається в нас", тобто вона може бути егоїстичною. Любов-прихильність або любов-дружба, спрямовані на когось іншого заради нього самого, а не заради насолоди чи користі, є проявом волі.

Любов має свої причини й наслідки. Серед її причин перше місце посідає добро, спільність звичаїв та прагнень, а також – привітливість, шляхетність, родинні зв'язки. Нарешті, "сама любов викликає любов", – пише філософ і, посилаючись на Сенеку, додає: "Хочеш бути коханим, кохай" (27, с

259). До наслідків любові С. Калиновський відносить уподібнення один одному, спілкування, союз, екстаз, бо силою кохання люблячий ніби переходить у коханого, живе в ньому, забуваючи про себе. Негативним її наслідком є ревнощі. Цікавими, на мій погляд, виглядають рекомендації автора щодо уникнення любовної пристрасті. У першу чергу, потрібно уникати неробства, утримуватись від їжі та пиття; адже “без Церери і Вакха Венера не має сили" (27, с. 260).

Надія трактується С. Калиновським як перетерплювання бажання, яке спрямоване на добро. Досягти його важко, але можливо. Причиною надії може бути як досвід та обізнаність, так і неосвіченість та незнання. Надія проявляється в довготерпінні, чеканні, натхненні та піднесенні.

Схожі визначення цих понять знаходимо й в інших текстах українських філософів цієї доби. С. Кулябка також виділяє любов дружню та пристрасну. Але, на відміну від С. Калиновського, він вважає можливою дружбу заради користі. За його думкою, є головна та допоміжна причини любові. Головною її причиною є душа, допоміжною – чуттєве бажання. Відповідно, любов виявляється в раціональних, чуттєвих, а також вроджених бажаннях (схильностях від природи). Надію мислитель пов'язує з прагненням до пізнаного добра.

Славетні не

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Похожие работы