Вибрационная болезнь

з порушенням регулювального впливу ЦНС на судинний тонус (порушення вегетативно-судинної регуляції із збільшенням симпатикотонії), зокрема на стан регіонального кровообігу + пряме механічне ушкодження і подразнення гладеньких м'язових клітин судин

Специфічні вияви ангіоспазму (ангіотрофоневроз) на тлі виснаження захисно-пристосувальних реакції організму з розвитком спочатку низки функціональних, біохімічних, а пізніше структурних й анатомічних змін

Вібраційна хвороба

 Мал. 1. Патогенез вібраційної хвороби.

 Слід зазначити, що вібрація сприймається всіма тканинами організму, але головним чином нервовою і кістковою, причому остання є добрим провідником і резонатором вібрації. Найбільш чутливі до впливу вібрації нервові закінчення, насамперед рецептори шкірного покриву дистальних відділів рук, підошовної поверхні стопи. Страждає також вестибулярний апарат.

 Класифікація вібраційної хвороби

І. В залежності від місця прикладання вібрації (Е. Ц. Андреєва-Галаніна, В. Г. Артамонова, 1993) розрізняють

1. Вібраційну хворобу від дії місцевої вібрації

2. Вібраційну хворобу від дії загальної вібрації та поштовхів

3. Вібраційна хворобу від дії комбінованої вібрації (загальної та місцевої)

ІІ. Посиндромна класифікація вібраційної хвороби (Е. А

Дрогічіної, М. Б. Метліної), згідно з якою розрізняють 7 основних синдромів:

Ø ангіодистонічний

Ø ангіоспастичний

Ø синдром вегетативного поліневриту

Ø невриту

Ø вегетативного міофасциту

Ø вестибулярний

Ø діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями.

Окремо виділяють синдром вторинних вісцеральних уражень (спланхноптоз, деформуючий остеоартроз, спондилоартроз, дискінезії жовчовивідних шляхів, кишечника, симптоматична артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна міокардіодистрофія, ранній розвиток атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, почечуй тощо) та дисциркуляторну енцефалопатію.

ІІІ. Ступені важкості вібраційної хвороби кожної з трьох форм в залежності від наявності:

 І – початкових проявів,

 ІІ – органічних змін

 ІІІ – дистрофічних змін.

Вібраційна хвороба від дії локальної вібрації

За локальної вібрації коливання тіла спричиняється шляхом передачі її через верхні кінцівки людини. Важливо зауважити, що термін «локальна» умовний. Навіть за місцевого впливу, через пружні зв'язки, які існують між частинами тіла, вібрація поширюється через тканини, а в деяких випадках (у разі дії низькочастотних коливань) зумовлює переміщення окремих частин тіла у просторі. Така форма вібрації найчастіше спостерігається під час роботи з ручним механізованим інструментом (пневматичним, електричним і гідравлічним) обертальної (шліфувальні, полірувальні), ударної (трамбівки, молотки), ударно-обертальної (перфоратори, гайковерти) і давильної (ножиці різних типів) дії.

За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на таку, що передається:

1. Від ручних машин (з двигунами), органів ручного керування та обладнання.

2. Від ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки різних моделей) і оброблюваних деталей.

До вібронебезпечного устаткування належать клепальні, рубальні і відбійні пневматичні молотки, бурильні перфоратори, бетоноломи, трамбівки, гайковерти, поверхневі і глибинні ручні вібратори, шліфувальні машини, бензо- та електропили, гірничі свердла тощо.

Найбільшого впливу локальної вібрації зазнають обрубники металевого лиття, рубачі металу, клепальники, формувальники, бурильники, каменерізи, шліфувальники, полірувальники, наждачники, заточники, рихтовщики, слюсарі-складальники, працівники, що займаються рубанням і заготівлею лісу під час роботи з бензомоторними й електричними пилками.

Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації має три ступені важкості:

І ступінь – початкові прояви: 1) периферичний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок з нечастим ангіоспазмом пальців; 2) синдром сенсорної (вегетативно-сенсорної) поліневропатії верхніх кінцівок.

ІІ ступінь – помірно виражені прояви: 1) периферичний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок

1 2 3 4 5 6

Похожие работы