Вибрационная болезнь

у кистях, хребті, переважно в міжхребцевих дисках та суглобах. Може бути некроз півмісяцевої та човноподібної кісток.

19. Електронейроміографія метод реєстрації та аналізу змін електричних біопотенціалів під час скорочення м'язів. Щоб оцінити отримані результати, застосовують якісні та кількісні критерії. Метод дає змогу оцінити стан м'язів, нервів, синапсів, сегментарних та надсегментарних утворень, діяльність яких може впливати на біоелектричну активність м'язів.

Обов'язковим є проведення консультацій вузьких спеціалістів: невропатолога, травматолога-ортопеда, отоларинголога.

Встановлюючи діагноз, потрібно не тільки констатувати наявність вібраційної хвороби, а й визначити її форму, стадію, оцінити можливість відновлення порушених функцій.

До плану диференційної діагностики слід включати такі захворювання, як хвороба Рейно, системна склеродермія, вегетативні поліневрити, міозити, деформуючий остеоартроз, вегето-судинну дистонію, сірінгомієлію, акропарестезію, поліневропатію невібраційної природи тощо.

 Лікування.

Основним принципом лікування є етіологічний: виключення дії вібрації на організм працюючого і таких несприятливих виробничих факторів, як переохолодження, фізичне перевантаження та ін.

Патогенетична терапія спрямована на нормалізацію периферичного кровообігу, ліквідацію вогнищ застійного збудження в ЦНС, усунення трофічних порушень. Для проведення патогенетичної терапії застосовуються препарати холінолітичної дії, гангліоблокатори, антагоністи кальцію, вітамінотерапія, ноотропи, біостимулятори, периферичні вазодилятатори, антиагреганти, ФТЛ. Серед холінолітиків доцільно застосовувати спазмолітики, амізил; гангліоблокаторів – пахікарпін, бензогексоній, гексаметон. Актуальними залишаються нікотинова кислота, папаверін. Високу ефективність має комбінація препаратів групи ніфедипіну з унітіолом, дипірідамолом, нестероїдними протизапальними засобами. Широко застосовують проведення спінальних блокад 0,25% розчином діфацилу у поєднанні з новокаїном, УФО на рівні сегментів С3-С4, Д5-Д6.

Санаторно-курортне лікування сірководневі, родонові ванни, грязе лікування, парафінові аплікації), ФТЛ (діатермія, магнітотерапія, гальванізація).

 Профілактика вібраційної хвороби включає комплекс організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів. Обов'язковим є застосування віброізоляції та вібропоглинання.

Оскільки вібраційна хвороба є потенційною інвалідизуючою патологією, МСЕ працездатності хворих передбачає встановлення відсотка втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням чи раціональне працевлаштування хворих поза контактом з виробничим фактором. Питання МСЕ вирішують з урахуванням клінічної форми та ступеня важкості вібраційної хвороби, провідного клінічного синдрому, особливостей перебігу хвороби, наявності супутніх захворювань та ускладнень основного захворювання, ефективності лікування, рівня кваліфікації хворого.

Список використаної літератури

 

  1. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.
  2. Величковский Б. Т. , Кирпичев В. И. , Суравегина И. Т. Здоровье человека и окружающая среда. — М. . Новая шк. , 1997.
  3. Гігієна праці / А. М
    Шевченко, О. П. Яворовський, Г. О. Гончарук та ін. — К. . Інфотекс, 2000.
  4. Єлісєєв А. Т. Охорона праці. — К. , 1995.
  5. Лапт В М Безпека життєдіяльності людини. — К. . Знання, Л. . Вид-во ЛБК НБУ, 1999.
  6. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності. — Суми. Університет, книга, 1999.
  7. Ткачук В. Г. , Хапко В. Е. Медико-социальные основы здоровья. — К. . МАУП, 1999.
  8. Хижняк М. І. , Нагарна А. М. Здоров'я людини та екологія. — К. . Здоров'я, 1995.
1 2 3 4 5 6

Похожие работы