Виды журналистских текстов и особенности их изменения

визначення ми включаємо не звичайні ознаки, хай навіть яскраві й такі, що запам'ятовуються, як це робили під час побудови описів. У визначення ми включаємо ознаки істотні, характерні для всіх предметів і явищ певного ряду.

Такі ознаки можна виявити й сформулювати тільки внаслідок дослідження й узагальнення. Якщо завдання описів - передати безпосередні враження й відчуття спостерігача, то завдання визначень - з'ясувати зміст поняття в узагальненій формі, і праця редактора над ними спирається насамперед на знання логіки. Звичайно визначення вказує на зв'язок предмета (явища) із суміжними щодо нього й на відмінності від них, тобто називає родові й видові ознаки певного поняття. Визначення має бути лаконічним, ясним, точним і встановлювати істотні риси предмета й відмінності від подібних до нього. Воно не може містити замкнутого кола, тобто повторення в тому понятті, яке визначаємо, і в тому, за допомогою якого визначаємо. Обсяг того поняття, яке визначається, має дорівнювати обсягові того, яке визначає. Визначення не повинне бути заперечним (винятком є явища, відсутність у яких певної властивості є їх істотною ознакою). Будувати логічне визначення за допомогою образних засобів не можна. Не можна визначати невідоме через невідоме. Переважна більшість визначень, з якими має справу редактор у ЗМІ, - це визначення т. зв. аналітичні, або реєстраційні. Вони спрямовані на якомога повніше й точніше виявлення змісту, значення того чи іншого терміна. Від аналітичних визначень істотно відрізняються синтетичні

їх завданням є не стільки виявлення змісту відповідних понять за допомогою аналізу останніх, скільки внесення додаткових елементів у значення вживаних термінів, а іноді й уведення принципово нових одиниць наукової чи технічної лексики. Визначення в журналістському тексті може бути відверто поданим і прихованим (контекстуальним).

Наприкінці зауважимо, що найчастіше в журналістському тексті поєднуються декілька типів викладу матеріалу й лише зрідка цілий текст побудовано на основі одного типу викладу.  

2. Різновиди журналістських текстів за їх жанрово- та структурно-стилістичними особливостями

Поділ журналістських текстів за їх жанрово-стилістичними та структурно-стилістичними ознаками ґрунтується насамперед на праці А. М. Васильєвої та на деяких власних дослідженнях автора цієї книги3.

1. Офіційно-інформативний різновид журналістського тексту.

Специфіку офіційно-інформативного тексту визначають завдання гранично стислого, об'єктивного, правдивого, точного відтворення фактологічної інформації, насамперед подієвої, відповідно до офіційного етикету. Офіційно-інформативне мовлення відзначається беземоційністю, безсуб'єктивністю, безобразністю, безекспресивністю й семантичною одноплановістю на всіх мовних рівнях. У побудові мовлення загалом панує особлива стандартна структура подієво-фактологічної фрази, яку можна подати повно й неповно, цілком чи розчленовано, але в будь-якому разі виявляється її специфічність. Цю структуру можуть ускладнювати додаткові уточнювальні поширювачі, в ролі яких активно

використовують звороти, що конкретизують зміст, відокремлені й невідокремлені, а також підрядні означальні та з'ясувальні речення.

Використовують також повне й вибіркове цитування, за якого можливими є вкраплення елементів інших різновидів текстів. Значна поширеність речення багато в чому пов'язана з оперуванням багаточленними (звичайно номінативно-означальними) словосполученнями, які передають логіко-фактологічні поняття. Багатокомпонентність фрази певною мірою врівноважується стандартністю її структури й розташування частин, а також замінюванням деяких частин короткими умовними формулами. Загальна номінативно-конкретизувальна спрямованість мовлення визначає активність предикативних сполучень із напівслужбовими дієсловами, віддієслівних і близьких до них іменників, узгоджених

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные