Различие между сельским и городским туризмом

цією метою земель, будівель та інших засобів певного господарства з правом змінити характер їхнього первісного функціонального призначення — здійснення сільськогосподарського виробництва.

Український селянин-власник агропансіону як організатор туристичної діяльності у сільській місцевості може займатися:

—активним туризмом (збудувати на своїй території спортивний майданчик, кінний манеж, гірський витяг, ставок для спортивного рибальства, розробити і пропонувати своїм гостям як гід-екскурсовод пішохідні, санні, вело- та кінні (бричкою чи верхи) маршрути і прогулянки);

—екотуризмом (організовувати гостям відпочинок в екологічно чистій місцевості, вживання екологічно чистої продукції, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів);

—мисливським туризмом;

— культурно-етнічною діяльністю (кустарне вироблення й продаж відвідувачам сувенірної продукції ужиткових народних промислів, залучення туристів до організації й участі у національних обрядах, традиційних ремеслах українського селянина та господарсько-польових роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо).

На цей вид підприємницької діяльності також мають поширюватися державні пільги (для соціально-економічних й демографічно-кризових сільських територій, малих занедбаних сіл і хуторів).

Селяни, які бажають розпочати діяльність у сфері малого туристично-готельного підприємництва, та ті, які вже надають цього виду послуги відпочиваючим на базі своїх пансіонатів, мають усі підстави розраховувати на підтримку держави. Вона, насамперед, має зводитись до встановлення пільгових ставок оподаткування сільських підприємців.

Список використаної літератури:

1. Барроу К. , Барроу П. , Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб. / Пер. з англ. — К. : Знання, 2002. — 285 с.

2. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. — К. : Київ, ун-т, 2001. — 395 с.

3. Белявский И. К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособ. — М. : Фи-нансьі и статистика, 2001. — 320 с.

4. Берсуцкий Я. Г. , Безверхая О. В. Государственное регулирование малого бизнеса (опьіт и проблеми). — Донецк, 1997.

5. Биржаков М. Б. Введение в туризм. — СПб. : Герда, 2003. — 320 с.

6. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К. : Знання; КОО, 2001. — 277 с.

7. Вачевський М. В. , Скотний В. Г. Маркетинг в сферах послуг. — К. : Центр навчальної літератури, 2004. — 232 с.

8. Гетьман В

І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність // Рідна природа. — 2002. — № 3. — С. 24—29.

9. Гібсон Пітер. Найкраща книжка про збут і маркетинг / Пер. з англ. — Л. : Сейбр-Світло, 1996. — 208 с.

10. Горбилева З. М. Зкономика туризма: Учеб. по-соб. — Мн: БГ9У, 2004. — 478 с.

11. Горішевський П. В. , Васильєв В. П. , Зінько Ю. В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: Підручник. — Івано-Франківськ: Місто-Н, 2003. — 158 с.

12. Гринів Л. , Мацола В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми регіональної політики: 36. наук. пр. / Ін-т регіональних досліджень. — Л. , 1995. — С. 109—118.

13. Долішній М. І. , Козоріз М. А. , Мікловда В. П. та ін. Підприємництво в Україні: проблеми становлення і перспективи розвитку. — Ужгород: Карпати, 1997. — 363 с.

14. Дурович А. Реклама в туризме. Учеб. пособ. — Мн. : БГЗУ, 2001. — 192 с.

15. Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування,

1 2 3 4 5 6

Похожие работы