Отличия городской и сельской культуры
— розширення економічної самостійності та свобода вибору форм господарювання відповідно до потреб, інтересів і можливостей індивідів;
— формування ринку землі, усвідомлення значущості землі як капіталу;
— зародження ринкової свідомості, розвиток підприємливості, підвищення соціальної активності;
— формування ефективного власника, менеджера;
— відновлення фермерських господарств, поява сільської буржуазії.
Водночас реформи загострили соціальні проблеми на селі, пов´язані з майновою диференціацією, недостатньою адаптованістю значної кількості сільського населення до нових економічних умов, з появою синдрому соціальної невпевненості. З комерціалізацією вищої освіти важчим став доступ вихідців із села до вузівських аудиторій, що негативно позначається на його соціально-психологічному самопочутті, а також на його перспективах.
У зв´язку з реформами аграрної сфери особливої актуальності набуває аграрна політика держави, яка, з одного боку, повинна враховувати особливості сільського укладу життя, а з іншого — сприяти інтегруванню села в оновлюваний соціально-економічний простір, забезпеченню його мешканцям стабільних умов і життєвих перспектив. Адже нові відносини, які формуються на селі, суттєво вплинуть на звуження сфери застосування праці сільських мешканців, спричинять нові хвилі масової міграції, зміну демографічних параметрів як сільського, так і міського соціумів.
Міська та сільська культура: відокремлення і взаємодія
Розподіл культури на міську та сільську має свою специфіку: національну, територіальну, історичну. Досліджується конкретний культурний рівень, його критерії, фактори, які на нього впливають; визначаються можливості залучення до культурної діяльності.
Розподіл культури на міську та сільську - актуальне питання на сьогодні. Чи є це проблемою? У чому відмінності між цими культурами? Яким чином відбувається взаємодія між ними? На ці та інші питання шукають відповіді відомі соціологи, такі як Панарін С. А. , Акаєв А. А. , Капелюшников Р
Для соціології особливо важливі способи взаємодії, діалогу чи конфлікту цих «подкультур» усередині «великої» культури [1]. Тому метою статті є аналіз даної проблеми за допомогою виділення двох векторів у розвитку відносин між культурами жителів міста і села: у напрямку до самоізоляції (як самостійні культури), і в напрямку до зближення (їх взаємодія).
Перший вектор характеризується, перш за все, прагненням міської та сільської культури до самоізоляції, відокремлення [2]. Кожна з цих культур має свої особливості і відмінності, які і є межами між містом і селом.
Міська культура (культура міста, індустріальна культура, урбанізована культура) - це культура великих і середніх несільськогосподарських поселень, звичайно великих індустріальних і адміністративних центрів.
Міський спосіб життя в нашій країні зумовлюється і характеризується: зайнятістю населення переважно індустріальними формами праці, високою просторовою, професійною та соціальною мобільністю, широким вибором видів праці та дозвілля, значною відстанню між житлом і місцями праці, роллю особистого підсобного господарства (садово-городньої ділянки), перетворенням його з джерела засобів існування в одну з форм оздоровчого відпочинку, великим об'ємом необхідної для людини інформації, що веде до психологічних перевантажень і вимагає нових способів організації відпочинку, високою щільністю людських контактів [3].
Сільська культура отримала в літературі ряд найменувань: сільський тип