Виды журналистских текстов и особенности их изменения

План

1. Види текстів за способом викладу в них матеріалу.

2.  Різновиди журналістських текстів за їх жанрово- та структурно-стилістичними особливостями.


1. Види текстів за способом викладу в них матеріалу. Особливості їх редагування 

У літературі з теорії редагування є різні назви цього поняття: види текстів (А. Абрамович і Е. Лазаревич, К. Накорякова), групи текстів (М. Сікорський), типи викладу (побудови) тексту (А. Мільчин). Так само по-різному проведено й класифікацію текстів:

поділено їх на 4 види (А. Абрамович і Е. Лазаревич), на 3 види (А. Мільчин, К. Накорякова, М. Сікорський). Причому ці типи не завжди збігаються. Наприклад, А. Абрамович і Е. Лазаревич виокремлюють описовий, розповідний тексти, текст-роздум, текст-визначення. Опис, розповідь і роздум виокремлює також М. Сікорський, але зазначає, що в ці види тексту входить і визначення (в різні види). К. Накорякова включає визначення в роздум, а А. Мільчин пише про розповідний, описовий і пояснювальний типи викладу.

1

Розповідь. В основі розповіді - розміщення матеріалу переважно в хронологічній послідовності. Проте не завжди. Під час редагування цього виду тексту варто із самого початку встановити основний принцип викладу матеріалу, який обрав автор. Найчастіше - хронологічний, проте може бути й тематичний, географічний чи ін. Звичайно, не можна вимагати, щоб цього принципу було додержано впродовж усього тексту. Однак пам'ятати про принцип, що визначає побудову невеликого фрагмента тексту, й дотримуватися цього принципу автор зобов'язаний. Якщо такої чіткості нема, ми маємо справу з невпорядкованим нагромадженням матеріалу, зрозуміти й проаналізувати який часом нелегко. Розповідь - найпоширеніший, найприродніший і, на перший погляд, найпростіший спосіб викладу. У розповіді виокремлюють основні (вузлові) події, з'ясовують їх взаємозв'язок. Прикладами розповіді є біографічні твори чи тексти, в яких ідеться про подорож. Редагуючи розповідний текст, треба перевірити співмірність його частин, пам'ятаючи, що важливість події не завжди визначається її тривалістю, усунути непослідовність викладу, а також скоротити подробиці, які не є обов'язковими для розкриття теми. Крім інформації про самі події, розповідний текст має дати читачеві уявлення про те, як відбувалася їх зміна: швидко чи повільно, поступово чи раптово; як відбувався перехід від одного стану до іншого. Розповідь повинна мати свій ритм, свою інтонацію. І що точніше й продуманіше побудовано розповідь, то простішою й природнішою вона виглядає.

Є два основні способи розповіді - епічний і сценічний. У першому автор оповідає про події, які відбулися, про наслідки якихось дій. У другому - події викладають не описово, не узагальнено, а наочно, зміст того, що відбувається, передають через жест, рух дійових осіб, увагу читача (слухача, глядача) привертають до подробиць, до частковостей. Епічний спосіб розповіді більш характерний для наукового викладу, сценічний - для образного висвітлення подій. У публіцистиці поєднуються або чергуються обидва способи розповіді.

2. Опис. Усі дослідники наголошують на тому, що описовими називаються тексти, в яких предмети (явища, події) зображують через ознак (властивостей, рис), характерних для них у певний момент. На початку або в кінці опису дають уявлення про предмет у цілому. Редагуючи описовий текст, корисно виокремити частину, в якій дано загальну характеристику явища, і т. зв. "елементи опису", що характеризують окремі частини цього явища.

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные