Возглас - служебная часть речи

пане Броніславе, браво! – похвалив його чорнявий товариш (Бедз. ).  

3. Розряди вигуків за значенням

За значенням вигуки поділяються на дві групи:

1) вигуки, що служать для вираження емоцій, почуттів;

2) вигуки, що служать для вираження волевиявлень.

1. Емоційні вигукице ті, що виражають приємні почуття і переживання (радість, захоплення тощо) або неприємні чи важкі почуття, важкий або неприємний психічний чи фізичний стан, як сум, страх; вигуки, що виражають емоційне реагування на факти і  явища реальної дійсності (іронію, докоряння, недовір’я, сумнів, роздумування тощо), напр. : ура!, спасибі!, ах, ех, господи, фу, тьфу, ого-го!, жах!, матінко!, браво!: Ой, світе мій, це ж буря! (Тич. ); Гм. . . яка новина (Собк. ).

Більшій частині емоційних вигуків властива багатозначність. Багатозначними, наприклад, є вигуки а! о!, ех! та ін. Так, вигук о!  може виражати захоплення, переляк, здивування, обурення, насмішку тощо. Наприклад: О, яка краса (захоплення); О!? І він тут? (здивування) та ін. При цьому важлива роль інтонації.

У ролі емоційних вигуків можуть виступати повнозначні частини  мови. Тоді вони втрачають своє первісне граматичне і лексичне значення, стають виразниками  настроїв і почуттів людини, набувають того чи іншого емоційного чи експресивного забарвлення. Наприклад: Матінко моя! Що ти наробив! Ой матінко! Ой лихо! лишенько (Л. Укр. ); Брат ти мій, яка холоднеча! (Мирн. ).

Переважають емоційні вигуки іменникового походження, що виражають емоційну оцінку чогось, стверджують поганий підсумок чи констатують поганий кінець, смерть, крах тощо, як-от: Браво! Слава богу! Капут! Амба! Кришка!: Оця подія розкрила мені очі. Квит!; Просив, зробив тобі послугу й кришка! (Шиян)

Рідше вигуки походять від дієслів: Подумаєш, який спритний! Прошу!(Вишн. ).

До емоційних вигуків належать також слова і словосполучення, що виражають подяку, лайку, привітання, прощання та ін. Наприклад: Спасибі!, Добридень!, Добривечір!, На добраніч!, До побачення!, Прощавайте!, Їй-богу! та ін. : – Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії. До побачення (Довж. ); - Здорові були, діду Матвію! – Здрастуйте! – Як живете? – Нічого собі! (Коз. ); Дякую, я не палю, Добривечір! Смачного! – сказала жінка, зайшовши у кімнату (Вишн. ); Прощавай, учителю. Спасибі за науку (Мал. ). Деякі вчені такі вигуки виділяють в окрему групу “слова етикету”.

2. До вигуків, що виражають волевиявлення, належать вигуки-імперативи, тобто вигуки, що виражають спонукання до якоїсь дії або оклик, бажання привернути  чиюсь увагу: Годі! Шабаш! Геть! Цить! Ну! Стоп! Алло! та ін. Наприклад: Геть, думи сумні! (Л. Укр. ); Та цитьте, чортові сороки. – Юпітер грізно закричав (Котл. ); – Марш звідси! Я тут житиму (Вишн. ).

Окрему підгрупу серед вигуків становлять різні слова для спонукання тварин до чогось, зокрема для приклику або відгону тварин: Но!, Тпру! (до коней); тю-тю-тю, ціп-ціп-ціп (до курей); гулі-гулі-гулі (до голубів) та ін. Наприклад: Там стояла молодиця ще з заспаним лицем, нерозчісаною головою і голосно викрикувала на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тю. Там неслось: ціп-ціп-ціп (Мирн. ).  

4. Звуконаслідувальні слова

У лінгвістичній традиції звуконаслідувальні слова розглядаються у зв’язку з вигуками: або як окрема група

1 2 3 4 5