Использование в хозяйственной деятельности прав интеллектуальной собственности

Правомочності суб’єктів господарювання щодо використання торговельної марки

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчу­ється свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається її застосування на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній з упро­вадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерцій­ний) обіг. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного викорис­тання торговельної марки без його дозволу. Суб’єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне мар­кування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосо­вується, зареєстрована в Україні. Суб’єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на під­ставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки. Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як внесок до статутного фонду суб’єкта господарювання. У разі банкрутства суб’єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб’єкта (ст. 157 ГКУ).

У ст. 158 ГКУ визначаються правомочності щодо викорис­тання торговельної марки, право на яку належить кільком осо­бам. Зокрема, у цій статті зазначається, що торговельна марка, право на яку належить кільком особам, є маркою, що відрізняє товари і послуги учасників об’єднання підприємств (торговельна марка об’єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб’єктів господарювання або використо­вується спільно кількома суб’єктами в інших випадках, перед­бачених законом.

Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кіль­ком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом

4. Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційного найменування

Суб’єкт господарювання — юридична особа або громадянин- підприємець — може мати комерційне найменування. Громадя­нин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім’я. Відомості про комерційне найменування суб’єкта господарювання вносяться за його поданням до реєст­рів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб’єкт го­сподарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь- яким іншим суб’єктом, тотожне комерційне найменування яко­го включено до реєстру пізніше. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб’єкта госпо­дарювання, якщо воно фактично використовується ним у госпо­дарському обігу. Якщо комерційне найменування суб’єкта гос­подарювання є елементом його торговельної марки, то здійсню­ється правова охорона і комерційного найменування, і торговель­ної марки. Особа, яка використовує чуже комерційне наймену­вання, на вимогу його власника зобов’язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки (ст. 159 ГКУ).

5. Правомочності суб’єктів господарювання щодо використання географічного зазначення

Відповідно до ст. 160 ГКУ право на використання географіч­ного зазначення мають лише суб’єкти господарювання, які ви­робляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено дер­жавну реєстрацію відповідного географічного зазначення.

Використанням географічного зазначення суб’єктом господа­рювання вважається його застосування:

• на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначен­ня, а також на упаковці;

• у рекламі, проспектах,

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные