Виктимологическая профилактика как особый вид социальной профилактики
манцям;
компенсації жертвам з державних і недержавних фондів;
надання необхідної матеріальної, медичної, психологічної та соціальної допомоги з урядових, добровільних громадських та місцевих джерел.
Більшість розвинутих країн ухвалила низку нормативно-правових актів, спрямованих на захист прав жертв злочинів. У Європі з 1950 р. щорічно 22 лютого проводиться День підтримки жертв злочинів. Саме в цей день у Великій Британії було опубліковано Хартію підтримки потерпілих від злочинів. У США закон про права потерпілих від злочинів був прийнятий у 1980 р. Згідно з цим законом вони мають право: одержувати всю потрібну інформацію про види допомоги; вносити свої пропозиції про розміри і форми компенсації шкоди. Жертви злочину мають право не лише на відшкодування збитків самим винним, а й у порядку державної компенсації.
У США створено Національну організацію допомоги жертвам злочинів, при Міністерстві юстиції функціонує Департамент допомоги таким жертвам. У 1984 р. був заснований Федеральний фонд допомоги жертвам для додаткового фінансування двох головних національних програм. Перша програма розрахована на утримання державних, громадських і приватних служб; друга — на забезпечення штатів додатковими коштами для виплати потерпілим державної компенсації за шкоду, заподіяну злочином2
Деякі подібні до цього зрушення відбуваються і в Україні. Кримінально-процесуальне законодавство передбачає право потерпілого або його представників подати позов, який розглядається судом одночасно з кримінальною справою. Рішення про відшкодування збитків суд приймає і без наявності позову в порядку кримінально-правової реституції. Однак в умовах економічної нестабільності та низького життєвого рівня більшості населення України такі рішення дуже рідко виконуються у повному обсязі. Таку ситуацію могло б змінити на краще створення державного фонду для відшкодування збитків потерпілим від злочинів. Це б посилило соціальну захищеність людини, оздоровило моральну ситуацію в суспільстві, підвищило авторитет держави та її правоохоронних органів.
Важливим кроком до реального захисту окремих категорій осіб стало прийняття в грудні 1993 р. законів України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" та "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів". У цих законах визначено не лише права та обов'язки осіб, щодо яких здійснюються відповідні заходи безпеки, а й названо види цих заходів і порядок їх здійснення. Крім того, Комплексна програма профілактики злочинів на 2001—2005 рр. , затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. , містить низку заходів щодо захисту життя, здоров'я, честі і гідності особи, її майна від злочинних посягань. Програма визначає, що основними напрямами такої діяльності є:
— виявлення каналів незаконного обігу і крадіжок вогнепальної
зброї, боєприпасів і вибухових речовин з метою запобігання злочин
ним посяганням проти особи і суспільства, терористичним актам;
— посилення контролю за суб'єктами господарювання, що
мають ліцензії на посередництво у працевлаштуванні на роботу за
кордоном;
проведення обліку житла, де проживають особи похилого віку, самотні, визнані недієздатними, психічно хворі, хворі на нарко манію і алкоголізм, з метою запобігання фактам знущання над ними, незаконного відчуження їхнього житла;
розробка заходів запобігання порушенням діяльності страхо
вих, інвестиційних, пенсійних фондів, які залучають кошти громадян;
проведення паспортизації під'їздів багатоповерхових жилих
будинків і гуртожитків для запровадження їх охорони, технічного
захисту, системи термінового