Виктимологическая профилактика как особый вид социальной профилактики

підтримки; кримінально-правова реституція жертвам, їх сім'ям або утри­
манцям;

компенсації жертвам з державних і недержавних фондів;

надання необхідної матеріальної, медичної, психологічної та соціальної допомоги з урядових, добровільних громадських та місце­вих джерел.

Більшість розвинутих країн ухвалила низку нормативно-право­вих актів, спрямованих на захист прав жертв злочинів. У Європі з 1950 р. щорічно 22 лютого проводиться День підтримки жертв зло­чинів. Саме в цей день у Великій Британії було опубліковано Хартію підтримки потерпілих від злочинів. У США закон про права потер­пілих від злочинів був прийнятий у 1980 р. Згідно з цим законом во­ни мають право: одержувати всю потрібну інформацію про види до­помоги; вносити свої пропозиції про розміри і форми компенсації шкоди. Жертви злочину мають право не лише на відшкодування збитків самим винним, а й у порядку державної компенсації.

У США створено Національну організацію допомоги жертвам злочинів, при Міністерстві юстиції функціонує Департамент допомо­ги таким жертвам. У 1984 р. був заснований Федеральний фонд до­помоги жертвам для додаткового фінансування двох головних націо­нальних програм. Перша програма розрахована на утримання дер­жавних, громадських і приватних служб; друга — на забезпечення штатів додатковими коштами для виплати потерпілим державної компенсації за шкоду, заподіяну злочином2

Деякі подібні до цього зрушення відбуваються і в Україні. Кри­мінально-процесуальне законодавство передбачає право потерпілого або його представників подати позов, який розглядається судом од­ночасно з кримінальною справою. Рішення про відшкодування збит­ків суд приймає і без наявності позову в порядку кримінально-пра­вової реституції. Однак в умовах економічної нестабільності та низь­кого життєвого рівня більшості населення України такі рішення ду­же рідко виконуються у повному обсязі. Таку ситуацію могло б змінити на краще створення державного фонду для відшкодування збитків потерпілим від злочинів. Це б посилило соціальну захище­ність людини, оздоровило моральну ситуацію в суспільстві, підвищи­ло авторитет держави та її правоохоронних органів.

Важливим кроком до реального захисту окремих категорій осіб стало прийняття в грудні 1993 р. законів України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" та "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів". У цих законах визначено не лише права та обов'язки осіб, щодо яких здійснюються відповідні заходи безпеки, а й названо види цих заходів і порядок їх здійснення. Крім того, Комплексна програма профілактики злочинів на 2001—2005 рр. , затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. , містить низку заходів що­до захисту життя, здоров'я, честі і гідності особи, її майна від зло­чинних посягань. Програма визначає, що основними напрямами та­кої діяльності є:

—   виявлення каналів незаконного обігу і крадіжок вогнепальної
зброї, боєприпасів і вибухових речовин з метою запобігання злочин­
ним посяганням проти особи і суспільства, терористичним актам;

—   посилення   контролю   за  суб'єктами   господарювання,   що
мають ліцензії на посередництво у працевлаштуванні на роботу за
кордоном;

проведення обліку житла, де проживають особи похилого ві­ку, самотні, визнані недієздатними, психічно хворі, хворі на нарко­ манію і алкоголізм, з метою запобігання фактам знущання над ни­ми, незаконного відчуження їхнього житла;

розробка заходів запобігання порушенням діяльності страхо­
вих, інвестиційних, пенсійних фондів, які залучають кошти громадян;

проведення паспортизації під'їздів багатоповерхових жилих
будинків і гуртожитків для запровадження їх охорони, технічного
захисту, системи термінового

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные