Уильям Шекспир

в ліс. Випадково він тут відкопує скарб, але з огидою відкидає золото і проклинає як зло, що спотворює світ і роз'єднує людей. Монологи Тимона вражають глибиною розуміння сутності грошей у власницькому суспільстві.

А це що? Золото? Блискуче, жовте, 

Коштовний скарб. . . О ні, боги, тепер 

Молитися не буду я на сміття! 

Лиш корінців я хочу! Світле небо! 

його тут вистачить, щоб обернути 

Зло на добро, зробити чорне білим, 

Низьке- високим, одворотне- гарним, 

Старого - юним, боязкого - мужнім! 

Навіщо ви, боги, мені його 

Даруєте? Навіщо? О боги! 

Воно жерців і слуг од вас одверне, 

В тілистого з-під голови подушку 

Зуміє витягти! Цей жовтий раб 

В'язатиме й ламатиме святі 

Обітниці, благословить проклятих, 

Страшну проказу змусить полюбити, 

Звеличить злодія і дасть йому 

Високий титул і загальну шану, 

І місце у сенаті. Це воно 

Засняділу вдову веде до шлюбу, 

А вкрита болячками потаскуха, 

Та, що від неї вже й шпитальні стіни 

Нудити почало, стає від нього 

Квітучою й розкішно-запашною, 

Немов сама весна. Нікчемне сміття, [378] 

Повіє світова, що сієш розбрат 

Поміж народів, я верну тебе 

В твоє законне місце!

 (IV, 3)

К. Маркс вбачав у цьому монолозі вираження думки самого Шекспіра і зазначав, що «Шекспір чудово зображує сутність грошей»

Для ілюстрації своїх думок К. Маркс неодноразово звертався до Шекспірової трагедії і цитував монолог Тимона (1).

Тимон помер самотнім, не примирившись з людьми, з ненавистю і відразою до них за те, що вони, піддавшись владі золота, втратили людяність. Але не прокляття Тимона завершують трагедію. Вона закінчується закликом встановити у світі гідний людини порядок речей. Один із персонажів твору, Алківіад, проголошує необхідність подолати, якщо потрібно, то й війною, боротьбу між людьми в суспільстві і встановити мир і спокій:

З війни народжується мир, а мир 

Хай стримує війну, й на вічні віки 

Хай одне одному готують ліки.

 (V, 4),

У третій період творчості, який називають романтичним, Шекспір написав п'ять п'єс: чотири трагікомедії, або романтичні драми,- «Перікл» (1609), «Цимбелін» (1610), «Зимова казка» (1611), «Буря» (1612) та історичну драму «Генріх VIII» (1613). Значне місце в драмах займає казково-фантастичний елемент. Дія в них відбувається в легендарній країні, в світі незвичайного, казково-фантастичного, де добрі начала життя незмінно перемагають сили зла. Та це не означало відходу митця від дійсності - Шекспір всюди зберігає почуття реальності і твердо стоїть на її грунті, зображуючи реальні конфлікти реальної історичної дійсності. Великий гуманіст залишився вірним гуманістичним ідеалам, але як реаліст не бачив можливості здійснення їх у сучасному йому

Похожие работы