Винчестеры с интерфейсами ATA и SATA

Пакет дисків, змонтований на осі-шпинделі, рухається спеціальним двигуном, компактно розташованим під ним. Швидкість обертання дисків, як правило, складає 5400 об/хв, хоча існують диски і зі швидкістю обертання 7200, 10000 і навіть 15000 об/хв. Для того щоб скоротити час виходу накопичувача в робочий стан, двигун при вмиканні якийсь час працює у форсованому режимі. Тому джерело живлення комп'ютера повинно мати запас пікової потужності.

Тепер про роботу головок. Вони переміщаються за допомогою прецизійного крокового двигуна і ніби «пливуть» на відстані в частки мікрона від поверхні диска, не торкаючись його. На поверхні дисків у результаті запису інформації утворюються намагнічені ділянки, у формі концентричних кіл. Вони називаються магнітними доріжками. Переміщаючись, головки зупиняються над кожною наступною доріжкою. Сукупність доріжок, розташованих одна під одною на всіх поверхнях, називають циліндром. Усі головки накопичувача перемішаються одночасно, здійснюючи доступ до однойменних циліндрів з однаковими номерами.

 

2. Інтерфейс IDE/ATA

Для того щоб обмінюватися даними з комп'ютером, жорсткий диск підключений кабелями управління, за допомогою яких передаються команди диску й дані. Розглянемо різні інтерфейси підключення жорстких дисків.

IDE/ATA

IDE (Integrated Drive Electronics) — це назва типу жорстких дисків, шо мають інтерфейс ATA (AT Attachment). Дешева електроніка IDE у поєднанні з паралельною передачею даних АТА дозволяє виробляти жорсткі диски, ціна яких не надто висока. Проте не слід забувати, що АТА не призначений для зовнішніх підключень і не підтримує кабелів завдовжки більше 60 см

Один канал АТА може підтримувати до двох дисків, первинний — master

вторинний — slave. Дуже часто ставлять на один канал жорсткий диск як master й інший, повільніший пристрій, типу CD-ROM, як slave. Але оскільки IDE може звертатися тільки до одного пристрою на каналі одночасно, то знижується продуктивність системи загалом. Так що краще не мати slave-пристроїв у принципі. Тим більше, що зараз усі материнські плати мають два інтегровані канали IDE, а деякі три і навіть чотири. Якщо є можливість, то краше підключати жорсткий диск як master на перший канал, a DVD або CD-ROM — як master на другий канал.

Сьогодні на ринку присутні чотири основні стандарти IDE-дисків: АТА/33, АТА/66, АТА/100. У цьому випадку число показує максимальну пропускну здатність у мегабайтах у секунду. Для АТА/66 і АТА/100 потрібен спеціальний gO-контактний кабель, а зі стандартним 40-контактним АТА/66/100 диск буде працювати, як АТА/33. Як правило, такий кабель іде в комплекті з усіма материнськими платами, що підтримують АТА/66/100. Ці три стандарти називають одним словом — UDMA. Хоча іноді й вживають UDMA, АТА і IDE як взаємозамінні поняття, але це неправильно.

Усі IDE-диски повинні працювати з усіма варіантами АТА. Диск АТА/100 повинен прекрасно функціонувати з контролером АТА/33, а диск АТА/33 повинен так само прекрасно працювати з контролером АТА/100. Але працювати вінчестер буде на швидкості найповільнішого компонента. В обох наведених випадках це буде швидкість АТА/33, тобто максимальна пропускна здатність дорівнюватиме 33 МБ/с. Іноді можуть виникнути певні несумісності, наприклад, коли конкретний диск не бажає працювати з конкретним кабелем або два диски від різних виробників не бажають співіснувати на одному каналі контролера.

Насправді різниця в продуктивності між АТА/33,66 і 100 не така вже й велика, тому що йдеться про пікову

1 2 3 4