Возникновение и развитие маржинализма

економістом, який дослідив питання про існування розв'язку системи загальної рівноваги Л. Вальраса. Він сформулював критерій найкращого розподілу ресурсів, який увійшов в історію економічної думки як оптимум Парето: розподіл ресурсів є оптимальним, якщо не можна поліпшити стан одного якогось учасника економічного процесу, одночасно не погіршивши стан хоча б одного з решти учасників. Розвиток у напрямку оптимуму передбачає такий рух ресурсів, який збільшує добробут як мінімум однієї людини, не заподіюючи шкоди іншому.

Математична школа в цілому суттєво вплинула на економічну науку, примусила її більше уваги приділяти кількісному аналізу явищ господарського життя. Було закладено основи економіко-математичного моделювання економічних явищ і процесів, яке з плином часу перетворилося на один із провідних методів політичної економії.

 

Список використаної літератури 

  1. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество: Пер. с англ. / Под ред. Н. Н. Иноземцева. — М.: Прогресс, 1969. — 480 с.
  2. Жамс Э. История экономической мысли XX века: Пер. с фр. / Под ред. И. Г. Блюмина. — М.: Изд-во иностр. лит., 1959. — 572 с.
  3. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1995. — 543 с.
  4. Игнатенко А. А. Ибн Хальдун. — М.: Мысль, 1980. — 160 с.
  5. История экономических учений: Учебник для экон. спец. вузов. — М.: Высш. шк., 1983. —559 с.
  6. Кейнс Дж.-М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер с англ. / Под. ред. А. Г. Милейковского, И. М. Осадчей. — М.: Прогресс, 1978. — 494 с.
  7. Козак Ю. Г. Современный маржинализм: Методологические вопросы критики. — К.: Выща шк., 1985. — 143 с.
  8. Костюк В. Н. История экономических учений. — М.: Центр, 1997. — 224 с.
  9. Котов В. Н. Критика буржуазных теорий "экономических систем". — М.: Наука, 1981. —208 с.
  10. Лапина 3. Г. Учение об управлении государством в средневековом Китае. — М.: Наука, 1985. — 383 с.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9