Возникновение языков

з них по решті ланцюжка отриманого адресатом. Так виникла виправляюча функція мов. Вона створена і неперервно вдосконалювалася завдяки природньому добору. Зокрема, виправляюча функція повинна була відтворювати закриваючі дужки у обмежених мовах Діка. Адже вони відновлюються по закінченню області дії відповідних відкриваючих дужок. Це можна зробити під час знаходження чергового символу ланцюжка терміналів у верхній комірці стеку автомату зі стековою пам`яттю (у СП-автоматі). Область його дії відновлюється по відношенням цього символу з поточними терміналами отриманого ланцюжка [9, 16]. Оскільки правила розстановки дужок належать граматиці і, отже, відомі, то цей механізм повинен був з`явитися у виправляючої функції прамов, як тільки вони розвинулася до рівня обмежених мов Діка.

Але якщо положення закриваючих дужок встановлюється адресатом незалежно від їх отримання, то їх вимова є зайвою витратою часу. Отже, природний добір по швидкості лінгвоінформування мусив за відносно короткий час привести до відмирання у прамовах переважної більшості закриваючих дужок. Це перетворювало обмежені мови Діка у мови сучасного типу. Змінилися іх правила. З правил мов Діка вони перетворилися у правила природних мов. Частина виправляючої функції, яка відповідає за відновлення закриваючих дужок, стала невід`ємною часткою алгоритму синтезу повідомлення. І у наші дні цей алгоритм пов`язаний з перетворенням ланцюжка терміналів звичайної мови у обмежену мову Діка з розширеним алфавітом. Як показано у [6, 9], синтез повідомлень проходить через етап повернення до форми давньої прамови типу обмежених мов Діка

Мови Діка, хоч і простіше природних мов, все ж достатньо розвинені. Вони дозволяють при належній їх конструкції передавати ту ж саму інформацію, що і сучасні природні мови. Це випливає хоч би з того, що процес розпізнавання повідомлень проходить етап віртуального перетворення до типу обмежених мов Діка. Тому ці мови слід віднести до повноцінних людських мов. Отже, вони достатньо складні, допускають рекурсії і структуру речень довільної складності, а тому не могли безпосередньо виникнути з примітивної сигнальної системи тварин.

Повинно існувати кілька перехідних етапів між жорстко інформаційно обмеженими і надзвичайно стабільними сигнальними системами тваринного світу, та людськими за своєю можливістю і динамічністю мовами Діка. Проміжні форми мов з обмеженими можливостями повинні бути містком, який вів від сигнальної системи тварин до живих природних мов. Обмежені мови Діка були лише останньою ланкою цього містка. Вони вже були живими мовами людей, придатними для виразу довільної думки, введення будь-яких нових понять і модифікації правил самої мови. Якщо вони змінювалися набагато повільніше, то лише тому, що дуже повільно змінювалися соціально-технічні умови життя тих часів. Але зміна умов середовища проживання повинна була відбиватись на прамові типу обмеженої мови Діка зі швидкістю, близькою до сучасної. Отже, до обмежених мов Діка вів довгий еволюційний шлях, перший крок у якому мусив бути зроблений мільйони років тому, ще нашими тваринними предками.

Оскільки сигнальні системи тварин, а, тим більше — мови людей, повинні відбивати умови існування їх користувачів, то відновити проміжні форми між ними можна, лише проаналізувавши еволюційний шлях, який скінчився появою homo sapiens, як біологічного виду.

У міоцені клімат Африки почав змінюватися на більш посушливий [7]. Площа лісів, якими був вкритий Африканський континент, стала скорочуватись. Величезні території, раніше

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы