Возникновение языков

було подвоення старих сигналів для їх аналогів у новому середовищі існування. Оскільки наші віддалені пращури все більше часу проводили у новому середовищі, такі види сигналів з часом повинні були стали домінуючими.

Це припущення може бути мотивовано психологічно. Дійсно, уявіть собі, що Ви стали членом експедиції іноземців, засвоївши дуже обмежену кількість слів. Якщо у Вас в тій же савані скінчилися запаси води, назва якої Вам невідома, і випадково знайшли джерело, то, безумовно, спробуєте повідомити про цю подію колег на їх мові. Але як? Та назвою першого ж схожого поняття, яке Вам відомо: сік, чай, кава. Це, напевно, викличе здивування присутніх. Але ж Ви будете наполягати: сік, сік. . . Можливо, що Вам доведеться показати, що саме Ви мали на увазі. Звичайно, люди зразу ж назвуть джерело чи воду своєю мовою, а що могли запропонувати наші віддалені пращури? Та і цю історію можна продовжити. Якщо пам`ять Вас підвела і Ви не запам`ятали іноземну назву води, то при повторенні сітуації Ви змушені будете продублювати попереднє звернення: сік — сік. І на цей раз Вас зрозуміють. Щось подібне відбувалось з нашими дуже давніми пращурами. Про це свідчить і онтогенез людини.

Відомо, що при розвитку організмів, починаючи від зародків, у стислому вигляді повторюється еволюція цього виду — його філогенез. Наприклад, розвиток зародка людини — її онтогенез — починається з однієї клітини, на певному етапі виникають зябра, які потім зникають, тощо. Нема причин вважати розвиток нервової системи, зокрема — мозку, винятком. Але тоді філогенез мозку у дитячому віці повинен відтворювати інстинкти наших далеких пращурів, їх емоційне реагування на певні події, тощо. Зокрема, філогенез повинен давати себе взнаки і при розвитку мовних здібностей дитини

Так, всім людям властиві однакові зойки жаху, подиву, сигнал перестороги — "тс-с", тощо. Це дозволяє вважати відлунням тієї віддаленої епохи парність звуків раннього дитячого мовлення: мама, баба, дядя, тощо. Малі діти вимовляють парами і поодинокі слова: дай-дай, ням-ням, ні-ні.

Перехід до нового середовища існування незрівняно збільшив значення перших знарядь захисту наших віддалених предків. Вони відомі і сучасним мавпам. Це каміння та гілля дерев. Якщо нападника вдавалося вбити, він у тих наджорстких умовах виживання ставав їжею. Голод міг примусити самим шукати зустрічі з довільною потенційною їжею. Так поступово знаряддя захисту перетворилися на знаряддя мисливства. Але старий засіб здобування їжі збиранням теж зберігся. Викликаний цим перший розподіл праці поділив первісне суспільство на дві групи: збирачів та мисливців. Кожна з них також вимагала власних специфічних сигналів спілкування. Це посилило потребу у подальшому розширенні інформаційних зв`язків. І така можливість існувала. Вона полягала у спільному використанні пари (а з часом — і більше) здубльованих сигналів. Їх можна було вимовляти послідовно. Але можна було один сигнал з пари тотожніх між собою звуків розташувати між аналогічною парою звуків другого сигналу, перетворивши їх на єдиний структурований пакет - зачаток майбутніх повідомлень. Ці дві можливості подвоювали кількість різних сигналів, бо за кожною з цих комбінацій можна було закріпити іншу інформацію.

Пакет з двох сигналів утворював найпростішу дужкову структуру. Така структура не дозволяла рекурсій, тому що закриваюча дужка співпадала з відкриваючою. Але це був

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы