Производство и его элементы

style="text-align: Якщо на зорі розвитку людства предметами праці виступали виключно незаймані продукти природи, то нині абсолютна більшість предметів праці – це сировина. Водночас швидко зростає кількість предметів праці штучного поход­ження – пластичних мас, синтетичних волокон, напівпровідників, штучних кристалів, композиційних матеріалів тощо.

Створення життєвих благ у виробництві, процес перетворення предметів праці у життєві блага у певних межах може відбуватися і без безпосередньої участі людини. Зокрема, йдеться про хімічні і фізичні процеси, які проходять у предметі праці під дією сил природи (наприклад, дозрівання винограду на плантаціях чи вина у бочках – іноді протягом багатьох років) або в автомати­зованому чи роботизованому виробництві тощо. У цих випадках праця не зни­кає, вона просто переміщується до сфери регулювання чи управління вироб­ництвом.

Отже, процес виробництва і процес праці – поняття не тотожні. Процес виробництва, звичайно, включає процес праці, однак поряд з цим також й інші процеси. Виробництво має завершений, результативний характер. Його резуль­татом стає життєве благо, або продукт. Процес виробництва закінчується тоді, коли завершено створення продукту. Якщо ж з якихось причин продукт так і не створили, процес виробництва не відбувся, навіть якщо процес праці й здійсни­вся.

Речі або комплекс речей, за допомогою яких людина у процесі праці впливає на предмети праці з метою їх перетворення у життєві блага, називають засобами праці

До засобів праці насамперед відносять знаряддя праці (інструменти, обладнання, устаткування, машини і механізми, прилади тощо), землю – основ­ний засіб праці, а також виробничі будівлі та споруди (системи), транспортні шляхи та комунікації, паливо та енергію тощо.

Предмети і засоби праці у сукупності утворюють засоби виробництва.

У процесі виробництва його засоби, як і робоча сила, споживаються, що називається виробничим споживанням, про яке уже згадувалося.

Однак засоби виробництва, перш ніж спожитися, повинні також розподіли­тися та обмінятися. Тому процес виробництва не існує окремо від процесів роз­поділу та обміну, а з процесом виробничого споживання він просто співпадає. Розподіл та обмін засобів виробництва стають передумовами виробничого спо­живання і власне виробництва.

Виробництво завжди має суспільний характер. Люди, як правило, працю­ють спільно, а продукт виробляють не для себе особисто (хоча такий тип виробництва й існує, він називається натуральним виробництвом, однак не відіграє нині вирішальної ролі), а задля споживання інших. Навіть Робінзон Крузо – одинокий на своєму острові – брав участь у суспільному виробництві, адже користувався предметами праці (насінням пшениці, цвяхами, іншими матеріалами) і засобами праці (заступами, сокирами, рушницями, порохом, кулями, столярними іструментами, ножами тощо), виробленими іншими людь­ми, а тому у його продукті була й часточка суспільної праці, часточка, пере­несена із засобів виробництва.

Суспільний характер виробництва зумовлюється поділом, кооперацією та комбінуванням праці.

Поділ праці означає спеціалізацію окремих виробників чи їх груп на вироб­ництві певного блага чи його частин або на виконанні визначених трудових операцій.

Окремі виробники, підприємства, їх об’єднання, галузі економіки і навіть окремі країни спеціалізуються на виробництві певних продуктів чи їх частин.

Поділ праці може бути природним (за ознаками статі, віку тощо), попро­дуктовим (спеціалізація на випуску

1 2 3 4