Производство и его элементы

певного продукту), подетальним (спеці­алізація на виготовленні частин (деталей) майбутнього продукту) чи функціо­нальним (спеціалізація на здійсненні певних виробничих операцій – наприк­лад, транспортування чи продаж продукту тощо).

Поділ праці постійно поглиблюється разом з удосконаленням засобів пра­ці, робочої сили, організації процесу виробництва, відносин між людьми сто­совно виробництва тощо.

Якщо у первісній общині людей існував тільки природний поділ праці, то потім з’явилися та поступово розвинулися попродуктовий, подетальний і функ­ціональний (поопераційний) поділ праці. Спеціалізація виробництва продовжує розширюватися, що супроводжується усе більшим поглибленням поділу праці.

Спеціалізацію виробництва великих соціальних груп людей назвали суспі­льним поділом праці.

У сивій давнині відбувся перший великий суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства. Через кілька тисяч років стався другий великий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла від сільсь­кого господарства. Третій великий суспільний поділ праці – виділення класу купців, що спеціалізувалися на обміні продуктів – відбувся уже в історичну епоху – близько 4 тисяч років тому. З того далекого часу поділ праці невимірно розширився і поглибився разом з прогресом виробництва.

Поділ праці завжди супроводжується її кооперацією.

Кооперація праці – такий поділ праці, за якого кілька (багато) спеціалізо­ваних виробників спільно беруть участь у єдиному процесі виробництва чи у пов’язаних між собою процесах виробництва.

Ці процеси, насамперед спеціалізація виробництва та поділ праці, стали основою обміну діяльністю між людьми в економіці, що виступає у формі обміну благами. Тому сфери розподілу та обміну є обов’язковими елементами економіки і тісно пов’язані з сферами виробництва та споживання.

Сфера розподілу охоплює усі явища, пов’язані з розподілом предметів і засобів праці, власне праці, а також виробленого продукту між суб’єктами еко­номіки (виробниками, споживачами, власниками засобів і предметів праці, най­маною робочою силою, підприємцями, підприємствами, галузями, державою, торгівцями, банками тощо).

Сфера обміну пов’язана з обміном розподілених благ для їх наступного споживання.

Споживання також є суспільним, адже воно – результат суспільного ви­робництва, суспільного розподілу та суспільного обміну. Водночас, споживан­ня стає передумовою наступного виробництва. Виробниче споживання здій­снюється у самому виробництві, де споживаються виробничі блага і робоча сила. Особисте споживання існує як окрема сфера і полягає у використанні окремими особами споживчих благ для задоволення своїх особистих потреб. Результатом виробничого споживання є створення життєвих благ, а особистого споживання – їх використання.

Характерною рисою процесу виробництва є також поєднання у ньому елементів розвитку і функціонування

Розвиток – процес переходу від одного стану виробництва до іншого, більш складного та досконалого, а функціонування – безперервне повто­рення процесу виробництва, тобто відтворення, у ході якого створюються передумови для його майбутнього розвитку. Нарощування кількісних змін у процесі функціонування виробництва створює можливості для переходу на новий якісний його рівень, тобто до розвитку. Так здійснюється економічний прогрес.

 

Література 

1. Вступ до економічної теорії: Підручник. / За ред. З. Ватаманюка. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2007. – С. 7-80.

2. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання-Прес, 2008. – С. 13-59.

3. Загальна економічна

1 2 3 4