Производство и его элементы
Поділ праці постійно поглиблюється разом з удосконаленням засобів праці, робочої сили, організації процесу виробництва, відносин між людьми стосовно виробництва тощо.
Якщо у первісній общині людей існував тільки природний поділ праці, то потім з’явилися та поступово розвинулися попродуктовий, подетальний і функціональний (поопераційний) поділ праці. Спеціалізація виробництва продовжує розширюватися, що супроводжується усе більшим поглибленням поділу праці.
Спеціалізацію виробництва великих соціальних груп людей назвали суспільним поділом праці.
У сивій давнині відбувся перший великий суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства. Через кілька тисяч років стався другий великий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла від сільського господарства. Третій великий суспільний поділ праці – виділення класу купців, що спеціалізувалися на обміні продуктів – відбувся уже в історичну епоху – близько 4 тисяч років тому. З того далекого часу поділ праці невимірно розширився і поглибився разом з прогресом виробництва.
Поділ праці завжди супроводжується її кооперацією.
Кооперація праці – такий поділ праці, за якого кілька (багато) спеціалізованих виробників спільно беруть участь у єдиному процесі виробництва чи у пов’язаних між собою процесах виробництва.
Ці процеси, насамперед спеціалізація виробництва та поділ праці, стали основою обміну діяльністю між людьми в економіці, що виступає у формі обміну благами. Тому сфери розподілу та обміну є обов’язковими елементами економіки і тісно пов’язані з сферами виробництва та споживання.
Сфера розподілу охоплює усі явища, пов’язані з розподілом предметів і засобів праці, власне праці, а також виробленого продукту між суб’єктами економіки (виробниками, споживачами, власниками засобів і предметів праці, найманою робочою силою, підприємцями, підприємствами, галузями, державою, торгівцями, банками тощо).
Сфера обміну пов’язана з обміном розподілених благ для їх наступного споживання.
Споживання також є суспільним, адже воно – результат суспільного виробництва, суспільного розподілу та суспільного обміну. Водночас, споживання стає передумовою наступного виробництва. Виробниче споживання здійснюється у самому виробництві, де споживаються виробничі блага і робоча сила. Особисте споживання існує як окрема сфера і полягає у використанні окремими особами споживчих благ для задоволення своїх особистих потреб. Результатом виробничого споживання є створення життєвих благ, а особистого споживання – їх використання.
Характерною рисою процесу виробництва є також поєднання у ньому елементів розвитку і функціонування
Література
1. Вступ до економічної теорії: Підручник. / За ред. З. Ватаманюка. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2007. – С. 7-80.
2. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання-Прес, 2008. – С. 13-59.
3. Загальна економічна