Признание договоров незаключенными за новыми Гражданским i Хозяйственным кодексами Украины ч.1

Визнання договорів неукладеними за новими Цивільним i Господарським кодексами України ч. 1

Питання, пов’язані з визнанням цивільно-правових i господарських договорів неукладеними, часто стають предметом розгляду у господарських судах України. Так, за підрахунками автора, до 30% усіх справ, що розглядаються Вищим господарським судом України у сфері договірних відносин, тією чи іншою мірою пов’язані з вищезазначеними питаннями. Визнання судом певного договору неукладеним має наслідком припинення провадження у справі, а за окремими справами — відмову в позові, що унеможливлює або суттєво ускладнює захист інтересів кредитора-позивача (стягнення боргу, повернення переданого майна, спонукання недобросовісного боржника до виконання інших зобов’язань).

Визначення понять i підстав для визнання договору неукладеним 
Згідно зі ст. 638 ЦК http://zakon1. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=435-15 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такий саме підхід Вищого господарського суду України викладено у п. 17 роз’яснення № 02-5/111, тобто укладеною є така угода, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Отже, визначимо головні умови, за наявності яких договір вважається укладеним: 
сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; 
таку згоду досягнуто в належній формі.  
На підставі частини восьмої ст. 181 ГК http://zakon1. rada

gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=436-15 у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Сам термін «неукладений договір» дедалі частіше застосовується у чинному законодавстві. Так, у п. 1 Положення № 201 подано перелік умов зовнішньоекономічного договору, але насамперед зазначено, що за відсутності цих умов договір може вважатися таким, що не укладено. У ст. 18 Закону № 898-IV визначено повний перелік істотних умов, які повинен містити іпотечний договір, i зазначено, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вищезазначених істотних умов він вважається неукладеним. Поняття неукладеного договору зустрічається у законодавстві й інших країн, наприклад у ст. 312 Швейцарського цивільного кодексу.  
Переважна більшість розглядають неукладений договір як такий, що не відбувся (тобто не існує) як юридичний факт, що породжує певні права i обов’язки сторін. Один з перших дореволюційних російських дослідників цього питання Г. Ф. Шершневич виходив з того, що угода, яка не відбулася, має місце тоді, коли сторони не дійшли повної згоди, необхідної для сили угоди. Цю позицію сприйняли i наступні дослідники. Саме такі підходи закріплені й у частині восьмій ст. 181 ГК, в якій поняття «неукладений договір» i «договір, що не відбувся», розглядаються як аналоги чи тотожні поняття.  
У судовій практиці вищезазначена правова ситуація донедавна розглядалася у двох варіантах: 
з переданих до суду документів як договір неможливо зрозуміти, про що саме домовились сторони; 
досягнуті домовленості неможливо виконати саме через невизначеність умов договору i вимог до боржника.  
Так, справа з архіву Арбітражного суду Київської області про вимоги позивача повернути передану відповідачу сільгосппродукцію, яку той відмовився оплатити, неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями. По даній справі замість договору, що не укладався як окремий документ, позивачем було надано до суду товарно-транспортні накладні на перевезення зазначеної сільгосппродукції — єдині письмові документи, підписані сторонами. Вищий арбітражний суд України у постанові від 01. 02. 2000 р. дійшов з цього приводу таких висновків: товарно-транспортні накладні, які знаходяться в матеріалах справи, є внутрішнім документом

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные