Владимир Соловьев
Декада з 1890 до 1900 рр. ознаменувалася другою значною зміною пріоритетів у діяльності Соловйова, але для цього періоду характерна така ж безроздільна заглибленість у роботу над книгами, яку мислитель проявив і в попередньому десятилітті. Він цілковито залежав від написання книг, від гонорарів за них та від заробітку за свою журналістську працю. Ще більшої невизначеності його положення набувало через обмеження, накладені на нього церковними й світськими цензорами41. Багато років йому було заборонено публікувати статті з богословської тематики, а після 1881 р. він не читав публічних лекцій упродовж десяти років. В останні роки своєї діяльності він не обіймав жодної університетської посади
Стосовно романтичних захоплень, дві жінки відіграли особливо важливу роль у житті філософа. Першою з них була його юна кузина Катерина Романова, адресат деяких з найзначніших ранніх листів Соловйова43. Він сподівався і мав намір одружитися із нею, але три речі стали на заваді цьому: незадоволення його батьків ідеєю такого шлюбу, увага, яку виявляв до Катерини у його відсутності старший брат Володимира, Всеволод (що почасти було пов’язане із сором’язливістю Володимира)44, та, зрештою, усвідомлення молодим мислителем того, що праця його життя, присвяченого філософії, була несумісною з одруженням та осідлим сімейним життям45. Іншою жінкою, яка заполонила уяву Соловйова, була Софія Хітрово. Вони належали до одного кола друзів, що утворилося навколо удови графа Олексія Костянтиновича Толстого. Тривала і врешті-решт безрезультатна прив’язаність до Софії Хітрово упродовж, здається, цілих десяти років, та більш швидкоплинні захоплення жінками, які надихнули деякі з його поезій46, надали матеріал рефлексіям Соловйова стосовно природи