Собственность и ее место в экономической системе общества
Власник має право вчиняти щодо своєго майна будь які дії, що не суперечать закону. Він (власник) може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава, також суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.
Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.
Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.
земельних і майнових відносин власності
- Земельний кодекс – фундамент реформування земельних відносин
- Сутність паювання землі і майна
- Оренда землі
1
Як фактор виробництва земля має певні особливості:
- вона має необмежений термін придатності і не відновлювана за бажанням (кількість обмежена);
- за походженням є природним фактором, а не продуктом людської праці;
- не піддається пересуванню, вільному переведенню з однієї галузі в іншу;
- при раціональній експлуатації не лише не зменшує, а й підвищує свою продуктивність.
З 15. 03. 91 почала ходу земельна реформа, а через 10 років ми отримали затверджений Президентом України Земельний кодекс.
Земельний кодекс – це прекрасний фундамент для реформування АПК, це правова основа всього селянського життя-буття і господарювання на власній землі, який визначає:
- склад земель, віднесення їх до категорій та переведення з однієї категорії в іншу;
- форми власності на землю;
- порядок володіння, користування та розпорядження землею;
- компетенцію різних органів влади у сфері регулювання земельних відносин;
- порядок передачі землі у власність і надання їх у користування;
- умови припинення та переходу прав на землю;
- основні положення оренди землі;
- плату за придбання землі у власність. Земельний податок4
- права і зобов’язання власників землі та землекористувачів;
- сутність і цільове призначення земельного кадастру;
- відповідальність за порушення земельного законодавства.
Згідно з Земельним Кодексом України:
- земля повинна стати об’єктом правових і фінансових відносин;
- селянин стає власником земельної частки (паю), приватизація сільськогосподарських земель орієнтована не лише на трудівників ферм і полів, але й працівників соціальної сфери;
- до 2010 р. оренду землі передбачено в розмірі не більше 100 га,