Собственность и ее место в экономической системе общества
- до 2005 р. ринок землі заборонено;
- підвищено норму безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства до 2 га;
- земельний кадастр – основа оцінки, продажу і обороту землі;
- ставки земельного податку з 1 га с. -г. угідь встановлюються для ріллі, сіножатей і пасовищ 0,1% від їх грошової оцінки, а для багаторічних насаджень – 0,03%;
- землі с. -г. призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам і державам;
- передбачені економічні аспекти: соціальний захист сільського населення, знаходження ефективного господаря, залучення інвестицій;
- започатковано поняття “сервітуту” – обмеження щодо безоплатного або платного користування чужою ділянкою (складається угода);
- започатковано поняття “консеціонера” – передача природних монополій, включаючи вартість землі;
- врегульовані відносини добросусідства;
- визначені землі рекреаційного призначення – землі, які використовуються для організації відпочинку населення;
Після підписання Земельної конституції (земельного кодексу) – головним завданням аграрної політики було – здобути повну перемогу у свідомості людей, переконати всіх селян і кожного окремо, що тепер назріла необхідність, щоб земля запрацювала як капітал, щоб відбулася капіталізація землі, щоб був постійний рух грошей навколо неї. А для цього потрібно активно спонукати банківський, інвестиційний капітал.
З цього головного завдання аграрної політики випливає наступне – реалізація технічної політики. Насамперед земля має стати заставою. А для цього треба знати скільки коштує гектар українського чорнозему (в середньому не менше 20 000 дол. , за різними оцінками, залежно від кадастру, розміщення від 7 до 50 000 дол. )
Наступне завдання – ринок
Також диктатура технологій – але не адміністративним шляхом, а публічно через науку і школи досвіду.
Але недоліком є те, що відсутні деякі Закони, які ліквідували незрозумілості Земельного Кодексу – це реєстрація прав на нерухомість, Закон про іпотеку, створення іпотечного банку, де головним капіталом буде земля.
2. Після того як колгоспи і радгоспи було перетворено на колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), а землю передано з державної в колективну власність КСП, кожний член господарства отримав право на її умовну частину – земельну частку (пай). При цьому земельних часток не виділяли в натурі, бо земельний пай це ще не конкретна ділянка, а тільки право громадянина (члена КСП) на виділення її із масиву земель КСП. Таке право засвідчував спеціальний документ – земельний сертифікат.
Земельний сертифікат – це документ, який засвідчує право особи на земельну частку і містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де конкретно міститься його частка землі і не може її самостійно обробляти. Земельний сертифікат дійсний доти, поки не буде виділено земельний пай в натурі і тоді його слід обміняти на державний акт на право власності на землю.