Влияние кибертерроризма на информационную безопасность

План

1. КІБЕРТЕРОРИЗМ ЯК ПРОБЛЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

2. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1. КІБЕРТЕРОРИЗМ ЯК ПРОБЛЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

У світовому кіберпросторі вже давно здійснюються спецоперації і фактично йде неоголошена інформаційна війна. Насамперед йдеться про руйнівні атаки на військову і цивільну інформаційну інфраструктуру «ворога» — своєрідні «цифрові Перл-Харбори». Зокрема, за даними Національної Ради Безпеки США (Р. Кларк), впродовж 2001 р. сталося 155 кібератак на комп’ютерні системи 32 федеральних установ (у 1998 р. - 64, а в 1999 р. — 110). Щодо Пентагону, то він щодня фіксує від 80 до 100 електронних нападів на свої комп’ютерні системи. Разом з тим, зрозуміло, що військові не поспішають оприлюднювати подробиці щодо програмно-комп’ютерних атак.

Саме такі кібератаки були організовані в трагічний день 11 вересня 2001 р. , що дало змогу на деякий час «засліпити» операторів авіарейсів, баз ВПС тощо. Вони не оголосили своєчасної тривоги лише тому, що «картинка» на екранах їх комп’ютерів відповідала «нормі», хоча й не мала нічого спільного з тим, що відбувалося насправді.

Зрозуміло, без відповідної допомоги зсередини зовнішні оператори-нападники, звичайно, були б неспроможні здолати захист критично важливих інформаційних вузлів такого серйозного відомства, як Пентагон. Таким чином, підтверджується теорія зовнішнього ворога, що спирається на підтримку «п’ятої колони»

Події 11 вересня 2001 р. підводять до трьох висновків щодо характеру сучасних війн у кіберпросторі: (1) вони не є виявом хакерства, справою одинаків-дилетантів, а характеризуються усіма ознаками системно організованих з єдиних центрів дистанційних програмно-математичних впливів, (2) за формою і змістом організації, а також перебігом подібні кібератаки є терактами неоголошеної інформаційної війни, що передують, зазвичай, політичним конфліктам і війнам, супроводжують і завершають їх; (3) суб’єктами й винуватцями інформаційних війн і кібератак дедалі частіше стають «неурядові актори» типу ісламської «Аль-Каїди» — терористичної організації, причетної до подій 11 вересня 2001 р.

Свого часу особливо резонансним було, зокрема, електронне протистояння НАТО югославським хакерам під час військової операції Альянсу на Балканах. Щоправда, воно звелося до кількох вдалих спроб «кіберподвижників» із СРЮ знизити швидкість проходження інформації в комп’ютерних мережах США та їх союзників.

Щодо арабських фахівців з кібервійн, то вони часто використовують комп’ютерний вихід на мобільні телефони ізраїльтян та інших супротивників, масово надсилаючи текстові повідомлення загрозливого характеру. Подібний розвиток подій зовсім не влаштовує Тель-Авів, який блокує веб-сторінки палестинських рухів і організацій, знищує їхні сайти, спотворює інформацію, поширює погрози на адресу палестинських лідерів тощо. Зрештою, Ізраїль створив загальнонаціональне Управління захисту інформації. Протистояння, подібні до ізраїльсько-арабських, відбувається у Мережі між Індією та Пакистаном. Причому «жертвами» війни у Мережі стали навіть сайти готелів, медичних компаній тощо.

У середньому повідомляється лише про один із десяти випадків вторгнення. Особливо уникають розголосу як негативної реклами корпоративні сайти. У будь-якому випадку, на електронну безпеку ( за середньосвітовим показником ) корпорації виділяють до 5,4% свого бюджету щорічно.

Існують прецеденти організованого на державному рівні хакерського руху. Зокрема, Китай дозволив своїм кібертерористам об’єднатися в Honker Union of China (honker — гібрид англійського «hacker» і китайського «hong» — червоний). Яскравим прикладом сили цієї китайської кіберармії є цифровий бліцкриг проти Японії. У 1999 р. голова бюджетної комісії нижньої палати японського парламенту Х. Норота

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные