Внешние отношения и соглашение о ЕС
Оскільки компетенція Співтовариства — це повноваження, надані йому установчими угодами за рахунок повноважень країн-членів, проблемою є взаємодія між наданою (Співтовариство) та первинною (держава) компетенціями. Таким чином, можна відокремити виключну компетенцію Співтовариства, конкуруючу компетенцію та спільну компетенцію. Однак, незалежно від існування компетенції Співтовариства, результатом передачі компетенції є те, що країни-члени, залишаючись суверенними, мають первісне право до моменту, коли використовується виключна компетенція Співтовариства.
Угоди про приєднання, хоч і укладаються Співтовариством, мають бути підписані усіма дійсними членами й тими, хто приєднується, і вони, звичайно, можуть бути розірвані через вето країни-члена або через відмову Європарламенту дати на них свою згоду. У зв'язку з їхньою конституційною природою вони відносяться до іншого виду угод, однак з точки зору Співтовариства можуть розглядатися як такі, що стосуються спільної компетенції. З точки зору країн, що приєднуються, а також країн-членів, вони репрезентують реалізацію суверенних повноважень, які, стосовно цих останніх, не зводяться до простого голосування
Угоди про асоціацію стосуються спільної компетенції Співтовариства, країн-членів та асоційованих країн.
Згідно судових рішень, Співтовариство має виключну компетенцію у сфері торговельної політики. Як було підкреслено у компетентній думці Суду ЄС, угоди з кредитування експорту в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку були тісно пов'язані з експортною торгівлею і, таким чином, підпадали під дію Угоди про ЄС. Тим самим не бралося до уваги твердження щодо можливої паралельної (або конкуруючої) компетенції, притаманної країнам-членам. Таким чином, як визнав суд, країни-члени повинні утримуватись від конкуруючих дій.
На закінчення наголосимо, що тоді як установчі угоди встановлюють рамки для зовнішніх відносин, а також правила стосовно виключної компетенції Співтовариства, процес ще еволюціонує, і первісна компетенція країн-членів, яка ще залишилася за межами установчих угод, має до деякої міри відношення до угод, що підпадають під компетенцію Співтовариства. Панорама угод Співтовариства відбиває цілу низку відносин: від двосторонніх до багатосторонніх, різні форми співробітництва, преференційні та непреференційні торговельні домовленості, широкомасштабні угоди, а також товарні угоди. Глобальна стратегія багатосторонніх угод відбиває торговельні відносини на регіональному рівні, а також ті, що відносяться до груп країн та інших співтовариств. Таким чином має місце розповсюдження зони вільної торгівлі в Європі на країни — члени Європейської Асоціації вільної торгівлі, кульмінацією чого стало створення ЄЕП, угоди про асоціацію з деякими країнами Середземномор'я4, а також країнами Центральної та Східної Європи5, угоди про співробітництво з середземноморськими країнами Африки та Азії, угоди з країнами Південно-Східної Азії (АСЕАН), а також окремими країнами Латинської Америки і країнами Карта-хенської групи1. Однак найбільш помітною з точки зору кількості та географічних меж є Ломейська конвенція про партнерство,