Внешние отношения и соглашение о ЕС
Метою асоціації є сприяння економічному та соціальному розвитку країн та територій, а також встановленню тісних економічних відносин між ними та Співтовариством в цілому.
Асоціація з Європейськими країнами може чітко передбачати майбутнє повне членство або залишати це питання відкритим. Однак не існує автоматичного переходу від асоціації до вступу. Так угоди про асоціацію з Грецією 1963 р. та Турцією 1964 р. відкривали перспективу членства, тоді як угоди з Мальтою та Кіпром залишили це питання відкритим. Греція стала членом ЄС з 1 січня 1981 p. , тоді як звернення Турції від 14 квітня 1987 р. було відхилено 18 грудня 1989 р. 1 Мальта і Кіпр вже звернулися з проханням про членство (однак останні зміни в уряді Мальти призвели до відкладення звернення), і переговори передбачалось розпочати через 6 місяців після завершення міжурядової конференції 1996—1997 pp. Про це було домовлено восени 1997 р
Хоча умови асоціації з країнами Європи різняться у деталях, її метою є створення митного союзу між Співтовариством та асоційованими країнами та надання можливості останнім пристосувати їхню економіку і таким чином приготуватися до прийняття зобов'язань, що виникають після вступу.
Метою іншої форми асоціації є, відповідно до ст. 131(2), сприяння економічному та соціальному розвитку деяких країн та територій, що розташовані за межами Європи і перелічені у Додатку IV до Угоди про ЄС, приймаючи до уваги їхню колишню колоніальну залежність та особливі відносини з деякими країнами-членами.
Відповідно до ст. 131(3) (ЄС) асоціація повинна служити насамперед інтересам і процвітанню населення цих країн та територій з тим, щоб вести їх шляхом економічного, соціального та культурного розвитку. У світлі ст. 132—135 її метою є створення митного союзу між Співтовариством та асоційованими країнами, заохочення інвестицій та економічного і торговельного співробітництва, а також надання на недискримінаційній основі права фізичним особам та компаніям на заснування та економічну діяльність.
Спеціально виділяючи цю форму асоціації, ст. 136 (ЄС) забезпечує укладання багатосторонніх угод шляхом імплементації конвенції, яка додається до угоди, на початковий період у п'ять років та її подальший перегляд час від часу. Однак ця модель була замінена новою, що виникла у ході переговорів і отримала назву столиці країни, де була підписана. Цей процес пройшов шість ступенів розвитку, а саме: Яунде І (1964), Яунде II (1969), зі змінами для англомовних країн Аруша (1968, 1969), Ломе І (1975), Ломе II (1979), Ломе III (1984) та нині Ломе IV (1989), яка була укладена на 10 років. Це відбиває еволюцію відносин між ЄС і понад 70 країнами Африки, Карибського басейну та Тихого океану (АКТ). На сучасному етапі умови