Внешние отношения и соглашение о ЕС

ст. 131 (ЄС) наголошує на тому, що країни-члени домовляються про асоціацію між Співтовариством та розта­шованими поза Європою країнами і територіями, які мають спеціальні відносини з різними країнами — членами ЄС. Такі країни та території (які називаються нижче "країнами та територіями") перелічені у Додатку IV до цієї угоди.

Метою асоціації є сприяння економічному та соціаль­ному розвитку країн та територій, а також встановленню тісних економічних відносин між ними та Співтовариством в цілому.

Асоціація з Європейськими країнами може чітко перед­бачати майбутнє повне членство або залишати це питання відкритим. Однак не існує автоматичного переходу від асоціації до вступу. Так угоди про асоціацію з Грецією 1963 р. та Турцією 1964 р. відкривали перспективу членства, тоді як угоди з Мальтою та Кіпром залишили це питання відкритим. Греція стала членом ЄС з 1 січня 1981 p. , тоді як звернення Турції від 14 квітня 1987 р. було відхилено 18 грудня 1989 р. 1 Мальта і Кіпр вже звернулися з проханням про членство (од­нак останні зміни в уряді Мальти призвели до відкладення звернення), і переговори передбачалось розпочати через 6 міся­ців після завершення міжурядової конференції 1996—1997 pp. Про це було домовлено восени 1997 р

після підписання Амстердамської угоди та рішення розпочати переговори з Кіпром у першій половині 1998 р. На додаток до Кіпру п'ять країн Центральної та Східної Європи, які мають ЄЕ з ЄС, також запрошені до переговорів з ЄС на той самий час.

Хоча умови асоціації з країнами Європи різняться у деталях, її метою є створення митного союзу між Співтова­риством та асоційованими країнами та надання можливості останнім пристосувати їхню економіку і таким чином приго­туватися до прийняття зобов'язань, що виникають після вступу.

Метою іншої форми асоціації є, відповідно до ст. 131(2), сприяння економічному та соціальному розвитку деяких країн та територій, що розташовані за межами Європи і перелічені у Додатку IV до Угоди про ЄС, приймаючи до уваги їхню колишню колоніальну залежність та особливі відносини з деякими країнами-членами.

Відповідно до ст. 131(3) (ЄС) асоціація повинна служити насамперед інтересам і процвітанню населення цих країн та територій з тим, щоб вести їх шляхом економічного, соціаль­ного та культурного розвитку. У світлі ст. 132—135 її метою є створення митного союзу між Співтовариством та асоційо­ваними країнами, заохочення інвестицій та економічного і торговельного співробітництва, а також надання на недискримінаційній основі права фізичним особам та компаніям на заснування та економічну діяльність.

Спеціально виділяючи цю форму асоціації, ст. 136 (ЄС) забезпечує укладання багатосторонніх угод шляхом імплементації конвенції, яка додається до угоди, на початковий період у п'ять років та її подальший перегляд час від часу. Однак ця модель була замінена новою, що виникла у ході переговорів і отримала назву столиці країни, де була підписана. Цей процес пройшов шість ступенів розвитку, а саме: Яунде І (1964), Яунде II (1969), зі змінами для англомовних країн Аруша (1968, 1969), Ломе І (1975), Ломе II (1979), Ломе III (1984) та нині Ломе IV (1989), яка була укладена на 10 років. Це відбиває еволюцію відносин між ЄС і понад 70 країнами Африки, Карибського басейну та Тихого океану (АКТ). На сучасному етапі умови

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные